Після пожежі 1811 року садибу й уцілілий цегляний льох придбав М. Кукунін, який на старому фундаменті звів новий двоповерховий будинок. 1849 року за проєктом архітектора М. Самонова відремонтовано цю та інші будівлі садиби. 1865 року новий власник Г. Ткаченко звів з боку вулиці ще один будинок за типовим проєктом з альбому зразкових фасадів. 1907 року власницею комплексу (два житлові будинки й господарські споруди) стала О. Войно-Оранська, з 1912-го її співвласником був І. Ткаченко, який використовував будинки як прибуткові. 1984 року інститут «Укрпроектреставрація» розробив проєкт реставрації (арх. Ю. Лосицький).
Наріжний житловий будинок 1815 року двоповерховий, цегляний (другий поверх первісно дерев’яний), у стилі класицизму, з дерев’яною відкритою галереєю з боку двору; вхід з Покровської вулиці нагадує класицистичний портик. Будинок 1865 року — у стилі пізнього класицизму, колись з слюсарною майстернею внизу й двома квартирами нагорі. Триповерховий цегляний флігель 1890-х років стоїть у дворі.
Звід називає садибу однією з найоригінальніших на Подолі: в ній простежуються основні напрями архітектури міста XIX — початку XX століття.