Первісно двоповерховий будинок (цегляний перший поверх на склепінчастому підвалі й дерев’яний другий) мав на першому поверсі велику контрактову залу з крамницями обабіч, на другому — парадну залу й кімнати для переговорів. 1797–1811 років будинок відігравав значну роль у житті міста: сюди з’їжджалися для укладання угод купці й поміщики, гості з Австрії, Греції, Данії, Італії, Пруссії, Франції; тут засідав магістрат і влаштовували концерти.
У пожежу 1811 року другий поверх згорів; 1819 року будинок відремонтували за проєктом міського архітектора А. Меленського. 1878–1879 років надбудовано цегляний другий поверх (арх. С. Рикачов), 1900–1901 років будинок перебудували й розширили третім поверхом (арх. Є. Толстой) коштом громадян, найбільше пожертвували цукропромисловці Л. Бродський і Н. Терещенко. Після 1819 року тут була реміснича управа міських цехів, з 1871-го — Києво-Подільська жіноча гімназія, після 1917-го — школи.
Наприкінці вересня — на початку жовтня 1941 року тут відбулися наради ОУН(м) з представниками української громадськості щодо створення Київської міської управи; бургомістром обрали історика Олександра Оглоблина. 5 жовтня 1941 року з ініціативи Олега Ольжича тут відбулися установчі збори Української Національної Ради, метою якої проголосили відновлення української державності. Головою став економіст Микола Величківський; серед 130 членів були актор Йосип Гірняк, Ізидора Косач-Борисова (сестра Лесі Українки), письменник Аркадій Любченко. Рада заснувала Спілку українських письменників на чолі з Оленою Телігою, Український Червоний Хрест, відновлювала Академію наук і школи. Наприкінці листопада 1941 року нацисти її заборонили. Тепер тут ліцей № 100 «Поділ».