Історія садиби відома з кінця XVIII століття; з 1820–30-х років вона належала родині кондитерів Балабух. 1910 року ділянка включала наявні будинки і три двоповерхові цегляні флігелі (не збереглися), перед одним з будинків був сквер. У садибі містилися фабрика сухого варення, магазин і житло власників. Заїжджий двір кінця XVIII — початку XIX століття належав київському срібляреві О. Іщенку. Після пожежі 1811 року й перепланування вулиць він опинився в глибині двору, тоді ж його капітально перебудували; після купівлі садиби С. Балабухою перетворили на флігель. Це одноповерхова цегляна будівля зі склепінчастими підвалами, ґанками з кованими огорожами і класицистичним декором; 1982 року відновлено її класицистичний вигляд, а бруківкою на подвір’ї позначено напрямок старого шляху. Особняк Балабух зведено у 1830–40-х роках за проєктом архітектора Л. Станзані: двоповерховий, пофарбований у жовтий колір з білими деталями, з шестиколонною доричною галереєю й кованими ґратами на другому поверсі, з боку скверу. У другій половині XIX століття до нього добудовано двоповерховий об’єм з дерев’яною галереєю (розібрана в 1920-х, відновлена 1982). Засновник родини Семен Семенович Балабуха (1771–1853) почав варити сухе варення (цукати) близько 1797 року; справу продовжили син Микола Семенович (1800–87) і онук Аркадій. Варення Балабух отримувало нагороди на виставках, зокрема на всесвітніх у Відні (1873) і Празі (1877). 24 липня 1876 року будинок Балабух відвідали спадкоємець італійського престолу принц Умберто з дружиною Маргаритою. Звід описує садибу під одним номером 27 і не уточнює, яка з двох будівель має номер 27а; за переліком пам’яток обидва житлові будинки садиби датовано XVIII–XIX століттями.
Петра Сагайдачного, 27а — у дворі садиби Балабух
Ця адреса — частина садиби Балабух, родини, що прославилася сухим варенням. Звід описує садибу разом і не розводить будівлі по номерах, тож розповідаємо про обидві. Найстаріша з них — заїжджий двір кінця XVIII століття, що належав відомому київському срібляреві О. Іщенку. Колись він стояв при дорозі, але після пожежі 1811 року Поділ перепланували, і заїжджий двір опинився в глибині подвір’я. Коли садибу купив Семен Балабуха, двір перетворили на флігель. 1982 року йому повернули класицистичний вигляд, а напрям старого шляху виклали бруківкою просто в дворі: бруківка фіксує напрямок середньовічного шляху Подолу. Друга будівля — жовто-білий особняк 1830–40-х років за проєктом Л. Станзані з шестиколонною доричною галереєю. У садибі варили цукати, продавали їх і жили. А 1876 року сюди заходили спадкоємець італійського престолу принц Умберто з дружиною Маргаритою.
Історія
Відомі люди
Семен Балабуха — засновник родини кондитерів (1771–1853), почав виготовляти сухе варення близько 1797 року і займався цим 56 років; власник садиби. Микола Семенович Балабуха — кондитер (1800–87), продовжив справу батька, 1876 року відкрив магазин сухого варення в будинку міської думи. Аркадій Балабуха — син Миколи Семеновича, успадкував магазин і перевів його на Хрещатик, 25. Микола Олександрович Балабуха — кондитер з тієї ж родини, наприкінці XIX століття збудував садибу з фабрикою на Межигірській, 3/7. О. Іщенко — відомий київський срібляр, власник заїжджого двору наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Л. Станзані — архітектор особняка Балабух (1830–40-ві).
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/sagaydachnogo/sadiba-balabuh-kin-1819-st