Флігель належить до садиби на вулиці Хорива, 2; у реєстрі пам’яток він датований 1887 роком. Окремого опису цього флігеля Звід пам’яток не містить: там детально описано головний будинок 1830-х, прибутковий будинок 1897 року та інший флігель 1895 року (№ 2-д). Історія садиби почалася після пожежі 1811 року, коли ділянку надали дружині П. Лобка; у 1830-х його спадкоємці продали її купцю Ф. Курлюкову. 1867 року частину садиби купив В. Барщевський і того ж року заклав майно В. Козловському; 1874 року здав її в оренду купцю П. Полякову. Наступний власник, ржищівський міщанин В. Кадацький, 1886 року продав ділянку І. Дмитрієву, який 1886–87 років вів будівельні роботи за проєктами архітектора В. Ніколаєва. 1895 року в тилу ділянки звели флігель за проєктом О. Кривошеєва. 1897 року новий власник М. Маслеников збудував чотириповерховий прибутковий будинок і надбудував старий будинок 1830-х. 1898 року садибу заклали земельному банку, 1905 її придбала Б. Покрас, 1908 власником став А.-Й. Покрас, син купця 1-ї гільдії. 1916 року садибу купив Л. Бух і того ж року продав Б.-Е. Лишак, дружині васильківського купця, — останній власниці. У різні роки в садибі містилися бакалійна крамниця, торгівля бубликами, кондитерська, завод штучної олії фірми «Перемога» та його склад, слюсарна майстерня, перукарня, майстерня ремонту взуття та різьблення по дереву, а у флігелях — фабрика цукерок. Розташування поблизу Житнього ринку дозволяло використовувати майно максимально ефективно. Звід називає садибу характерним зразком житлової забудови Подолу періоду будівельного піднесення межі XIX–XX ст.
Хорива, 2в — флігель подільської садиби біля Житнього ринку
Цей флігель стоїть у глибині садиби на Хорива, 2, що пройшла крізь руки купців, міщан, банку й навіть пари перепродажів за один 1916 рік. Реєстр пам’яток датує його 1887 роком, а саме тоді, 1886–87 років, новий власник І. Дмитрієв вів у садибі будівельні роботи за проєктами архітектора В. Ніколаєва. Окремо Звід пам’яток цей флігель не описує, тож про його архітектуру скажемо чесно: деталі ще досліджуємо. Зате відомо, як жила вся садиба. Поруч був Житній ринок, і кожен квадратний метр тут працював: бакалійна крамниця, кондитерська, торгівля бубликами, слюсарна майстерня, перукарня, ремонт взуття, різьблення по дереву, завод штучної олії фірми «Перемога». А у флігелях працювала фабрика цукерок, тож двір, найімовірніше, пахнув значно краще, ніж звичайний подільський. Садиба загалом — характерний зразок подільської забудови межі XIX–XX ст.
Історія
Відомі люди
І. Дмитрієв — власник садиби з 1886 року, який 1886–87 років вів у ній будівельні роботи. Ф. Курлюков — купець, власник садиби з 1830-х; на його замовлення збудовано двоповерховий будинок за зразковим проєктом. О. Кривошеєв — архітектор, автор флігеля 1895 року, прибуткового будинку й надбудови 1897 року. В. Ніколаєв — архітектор, за чиїми проєктами 1886–87 років велися роботи в садибі. М. Маслеников — власник садиби 1897 року, замовник чотириповерхового будинку. А.-Й. Покрас — власник садиби з 1908 до 1916 року. Б.-Е. Лишак — остання власниця садиби з 1916 року.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/horiva/sadiba-19-st