Двоповерховий будинок, у Зводі пам’яток описаний як головний будинок садиби (№ 2), стоїть на червоній лінії вулиці й прилягає до чотириповерхового прибуткового будинку. Історія садиби почалася після пожежі 1811 року, коли ділянку надали дружині П. Лобка; у 1830-х його спадкоємці продали її купцю Ф. Курлюкову. 1867 року частину садиби купив В. Барщевський і того ж року заклав майно В. Козловському; 1874 року здав її в оренду купцю П. Полякову. Наступний власник, ржищівський міщанин В. Кадацький, 1886 року продав ділянку І. Дмитрієву, який 1886–87 років вів будівельні роботи за проєктами архітектора В. Ніколаєва. 1895 року в тилу ділянки звели флігель за проєктом О. Кривошеєва. 1897 року новий власник М. Маслеников збудував чотириповерховий прибутковий будинок і надбудував старий будинок 1830-х. 1898 року садибу заклали земельному банку, 1905 її придбала Б. Покрас, 1908 власником став А.-Й. Покрас, син купця 1-ї гільдії. 1916 року садибу купив Л. Бух і того ж року продав Б.-Е. Лишак, дружині васильківського купця, — останній власниці. Будинок зведено у 1830-х роках за зразковим проєктом на замовлення Ф. Курлюкова; 1875 року його перебудовано, 1897 року дерев’яний другий поверх замінено цегляним за кресленнями О. Кривошеєва. Будинок цегляний, пофарбований, прямокутний у плані, з двосхилим дахом. Фасад має ритмічну побудову, дещо асиметричну через проїзд на подвір’я; прямокутні вікна акцентовано клинчастими сандриками, лопатки орнаментовано фільонками з поребриком. Звід називає його однією з небагатьох київських споруд епохи класицизму.
Хорива, 2б — будинок 1830-х за зразковим проєктом
Цей скромний двоповерховий будинок — справжній ветеран: його звели ще у 1830-х роках на замовлення купця Ф. Курлюкова за так званим зразковим проєктом, тобто типовим фасадом, який тоді пропонували забудовникам. Звід пам’яток називає його однією з найраніших київських будівель, що збереглися, хай і в значно перебудованому вигляді. Спершу другий поверх був дерев’яний; 1875 року будинок перебудовували, а 1897-го власник отримав дозвіл замінити дерев’яний поверх на цегляний. Креслення виконав архітектор О. Кривошеєв, і реальний фасад мало відрізняється від тих креслень. Подивіться на трапецієподібні сандрики над вікнами, лопатки з фільонками й поребрик під вікнами та у фризі — стриманий декор, викладений у цеглі. Ліворуч — проїзд на подвір’я, а на першому поверсі колись були входи до аптеки й крамниці. Будинок прилягає до сусіднього чотириповерхового, тож на тлі гучнішого сусіда легко його проґавити. Не робіть цього.
Історія
Відомі люди
Ф. Курлюков — купець, власник садиби з 1830-х; на його замовлення збудовано двоповерховий будинок за зразковим проєктом. О. Кривошеєв — архітектор, автор флігеля 1895 року, прибуткового будинку й надбудови 1897 року. В. Ніколаєв — архітектор, за чиїми проєктами 1886–87 років велися роботи в садибі. М. Маслеников — власник садиби 1897 року, замовник чотириповерхового будинку. А.-Й. Покрас — власник садиби з 1908 до 1916 року. Б.-Е. Лишак — остання власниця садиби з 1916 року.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/horiva/sadiba-19-st