Чотириповерховий прибутковий будинок (у Зводі пам’яток — № 2-а) належить до садиби на вулиці Хорива, 2. Історія садиби почалася після пожежі 1811 року, коли ділянку надали дружині П. Лобка; у 1830-х його спадкоємці продали її купцю Ф. Курлюкову. 1867 року частину садиби купив В. Барщевський і того ж року заклав майно В. Козловському; 1874 року здав її в оренду купцю П. Полякову. Наступний власник, ржищівський міщанин В. Кадацький, 1886 року продав ділянку І. Дмитрієву, який 1886–87 років вів будівельні роботи за проєктами архітектора В. Ніколаєва. 1895 року в тилу ділянки звели флігель за проєктом О. Кривошеєва. 1897 року новий власник М. Маслеников збудував чотириповерховий прибутковий будинок і надбудував старий будинок 1830-х. 1898 року садибу заклали земельному банку, 1905 її придбала Б. Покрас, 1908 власником став А.-Й. Покрас, син купця 1-ї гільдії. 1916 року садибу купив Л. Бух і того ж року продав Б.-Е. Лишак, дружині васильківського купця, — останній власниці. Будинок збудовано 1897 року для М. Масленикова: замість старого двоповерхового спершу планували триповерховий з підвалом за кресленнями О. Кривошеєва, але того ж року проєкт переробили на чотириповерховий, щоб підвищити прибутковість; четвертий поверх стилістично не відрізняється, але нижчий. Будинок цегляний, тинькований, прямокутний у плані, з симетричним фасадом і двома ризалітами; декор у цегляному стилі. Первісні вітрини першого поверху змінено. 1990–91 років кооператив «Реставратор» виконав проєкт нових віконних і дверних заповнень.
Хорива, 2а — прибутковий будинок, що виріс на поверх заради прибутку
1897 року новий власник садиби М. Маслеников задумав звести на місці старого двоповерхового будинку триповерховий прибутковий. Архітектор О. Кривошеєв накреслив симетричний фасад із двома ризалітами, з декором, викладеним просто з цегли: зубчики, поребрик, руст, модульйони. Але того ж року власник порахував ще раз і вирішив, що три поверхи — це замало. Проєкт переробили на чотири, і новий верхній поверх вийшов стилістично таким самим, лише трохи нижчим. Так і збудували. Пілястри об’єднують вікна другого й третього поверхів, під карнизом біжить фриз з поребриком, а бічний фасад оздоблено так само ретельно, як і головний. Великі вітрини першого поверху згодом змінили. Поруч був Житній ринок, і садиба жила торгівлею. У садибі в різні роки працювали бакалійна крамниця, кондитерська, торгівля бубликами, перукарня, майстерня ремонту взуття та різьблення по дереву, і навіть завод штучної олії фірми «Перемога».
Історія
Відомі люди
Ф. Курлюков — купець, власник садиби з 1830-х; на його замовлення збудовано двоповерховий будинок за зразковим проєктом. О. Кривошеєв — архітектор, автор флігеля 1895 року, прибуткового будинку й надбудови 1897 року. В. Ніколаєв — архітектор, за чиїми проєктами 1886–87 років велися роботи в садибі. М. Маслеников — власник садиби 1897 року, замовник чотириповерхового будинку. А.-Й. Покрас — власник садиби з 1908 до 1916 року. Б.-Е. Лишак — остання власниця садиби з 1916 року.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/horiva/sadiba-19-st