Через складний рельєф фронтальна частина ділянок тривалий час залишалася незабудованою. Садиба № 9 протягом останньої третини XIX і першого десятиліття XX століття належала родині О. Шатька, потім Є. Квашеву; останньою власницею була М. Юскевич-Красковська. Садибою № 11 у 1880–1900-х володів професор Університету св. Володимира Ф. Фортинський; у 1910-х домоволодіння успадкували його діти.
Нинішній житловий будинок працівників Наркомзему УРСР зведено 1937–39. Він семиповерховий, мурований, тинькований, прямокутний у плані, чотирисекційний; у кожній секції на поверсі по дві квартири (дво- та трикімнатні). Композиція чолового фасаду триярусна, симетрична щодо центральної осі. Перший ярус із двох поверхів, трактований як цокольний, оформлено дощаною рустикою. Третій ярус — сьомий поверх — відокремлено широким поясом гуртів і увінчано карнизом значного виносу з модульйонами. Виступну п’ятивіконну центральну частину акцентовано трьома лоджіями з півкруглими балконами четвертого й шостого поверхів; лоджії перекриті півциркульними арками, що спираються на колони, а їхні стіни пофарбовано в темно-червоний колір. Пластичні елементи дворового фасаду — виступні об’єми сходових кліток. Нині це офісний будинок.