До 1899 року садиба мала № 22 і була частиною великого домоволодіння, яке київський міщанин Г. Бондаревський складав з кількох ділянок; більшу частину площі займав глибокий Афанасіївський яр. 1894-го власник продав дві ділянки понад 2 тис. кв. сажнів київському дворянину М. Змієвському. 1897 року яр засипали й проклали вулицю Святославську (сучасна вулиця В’ячеслава Липинського), що значно підвищило ціну землі; домоволодіння поділили на дев’ять ділянок, і садиба № 20 набула Г-подібної форми. Первісна забудова — дерев’яний будинок 1847 року за зразковим проєктом та господарські споруди; 1873-го за проєктом арх. В. Прохорова власник звів двоповерховий дерев’яний будинок і флігель.
Дату зведення нинішнього головного будинку не встановлено. На плані початку 1900 року його позначено як новозведений, ймовірно, збудований 1899-го на замовлення нового власника С. Камоцького — про це свідчить монограма власника, переплетені латинські літери К та В, у центральному простінку другого поверху. 1901-го Камоцький продав садибу купцю Г.-К. Райхінштейну, а 1914 року вона перейшла до лікаря М. Червоненкіса. Того ж року на місці дерев’яного флігеля звели шестиповерховий прибутковий будинок. У 1920-х садибу націоналізували, у цоколі флігеля влаштували швейний цех, квартири переплановували під комунальні, 1975-го провели капітальний ремонт.
Головний будинок (№ 20) — п’ятиповерховий на цоколі, мурований, тинькований, Т-подібний у плані, односекційний, на ділянці з різким перепадом рівня. У підвалі були слюсарна й столярна майстерні, на кожному поверсі — по дві квартири (на першому чотирикімнатні, вище шестикімнатні) з передпокоєм, кухнею, ванною, коморою й ватерклозетом, а плафони житлових кімнат прикрашала поліхромна ліпнина. Симетричний фасад на десять осей у стилі неоренесансу з елементами класики й модерну: розкріповка з порталом і вінцевим трикутним фронтоном, рустовані простінки, тричвертєві колони третього–четвертого поверхів і пілястри п’ятого, два ряди балконів, карниз на кронштейнах з маскаронами, лавровими гірляндами у фризі, жіночі маскарони на вікнах першого поверху, жіноче погруддя й картуш з монограмою на другому. Вхід — по містку над приямком із ґратами в стилі модерн; в інтер’єрі гранітні сходи з ажурним металевим огородженням.
Флігель № 20-б (1914) — у стилі раціонального модерну з елементами класицизму, семиповерховий (з двома мансардами й підвалом), Н-подібний у плані, з центрально-осьовою симетричною композицією. У 1945–70 роках у комунальній квартирі № 3 на другому поверсі головного будинку мешкала Д. Семененко; у 1950–60-х до своєї бабусі сюди приходив Володимир Висоцький (1938–80), актор і поет.