Історія садиби простежується з 1874 року, коли вона належала київському архітекторові М. Самонову. Його дружина П. Самонова та син М. Самонов володіли ще кількома ділянками в кварталі між сучасними вулицями Франка, Богдана Хмельницького та Лисенка. 1895 тут влаштували ландшафтний «англійський сад» для громадського відпочинку з дерев’яним павільйоном; садибу орендував дворянин А. Радомишський, який утримував сад, а взимку — ковзанку з музикою. 1897 ділянку придбав цивільний інженер Г. Позняков: за рік він склав проєкт і побудував головний будинок (№ 19) — з мебльованими кімнатами в напівпідвалі та двома квартирами на поверсі.
У 1902–1903 за угодою з Управлінням товариства Південно-Західних залізниць за проєктом Познякова споруджено два флігелі: чотириповерховий № 19-в на межі з садибою Управління (липень 1902) і чотириповерховий № 19-б у центрі ділянки. Обидва флігелі (101 кімнату) повністю займало Управління; вони мали парове опалення, а машинне відділення містилося на Лисенка, 4. Контракт на 12 років продовжувався.
Головний будинок (1898) — триповерховий із напівпідвалом, оформлений в неоренесансно-бароковій стилістиці з асиметрично-осьовою композицією, пілястрами коринфського ордера й пишною ліпниною. 1984–1985 під час ремонту й надбудови третього поверху змінено планування, розібрано вінцеві елементи, дві декоративні вежки й балкони з металевим огородженням. Флігелі виконано в історизмі з модернізованими ренесансними формами; у № 19-в у 1950–1960-х надбудовано два поверхи. Позняков (1857–1917) закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів, з 1883 був молодшим архітектором Київського губернського правління, на початку XX століття мешкав у будинку № 19. Тепер у головному будинку Міністерство культури, у № 19-б — установи, у № 19-в — «Південно-Західна залізниця».