BRUK

Івана Франка, 19 — садиба цивільного інженера Познякова

1898; флігелі 1902–1903 · Гаврило Позняков · історизм (неоренесанс, необароко)

До 1898 року на цій ділянці було розважальне місце: 1895-го тут влаштували ландшафтний «англійський сад» для громадського відпочинку, з дерев’яним павільйоном для буфету й каси. Орендував його дворянин А. Радомишський, а взимку на ділянці працювала ковзанка з музикою в неділі й свята. З 1874-го ділянка належала відомому київському архітекторові М. Самонову; його дружина й син мали ще кілька ділянок у кварталі.

У 1897-му ділянку придбав цивільний інженер Гаврило Позняков і за один рік склав проєкт та збудував головний будинок. У напівпідвалі були мебльовані кімнати, а на поверхах по дві квартири — семи- й дванадцятикімнатні. Позняков був новим типом архітектора-підприємця: проєктував і будував переважно власні прибуткові будинки, за життя надбав капітал до 3 мільйонів карбованців, був головою Київського зібрання домовласників і старостою Володимирського собору. Це його рук справа ще й будинок Лисенка, 1, і лазні на Малій Житомирській. У 1902–1903 він звів два флігелі, які цілком орендувала Управа Південно-Західних залізниць — 101 кімнату. Тепер головний будинок займає Міністерство культури.

Відкрити на мапіРозкажи історію будинку

Історія

Історія садиби простежується з 1874 року, коли вона належала київському архітекторові М. Самонову. Його дружина П. Самонова та син М. Самонов володіли ще кількома ділянками в кварталі між сучасними вулицями Франка, Богдана Хмельницького та Лисенка. 1895 тут влаштували ландшафтний «англійський сад» для громадського відпочинку з дерев’яним павільйоном; садибу орендував дворянин А. Радомишський, який утримував сад, а взимку — ковзанку з музикою. 1897 ділянку придбав цивільний інженер Г. Позняков: за рік він склав проєкт і побудував головний будинок (№ 19) — з мебльованими кімнатами в напівпідвалі та двома квартирами на поверсі.

У 1902–1903 за угодою з Управлінням товариства Південно-Західних залізниць за проєктом Познякова споруджено два флігелі: чотириповерховий № 19-в на межі з садибою Управління (липень 1902) і чотириповерховий № 19-б у центрі ділянки. Обидва флігелі (101 кімнату) повністю займало Управління; вони мали парове опалення, а машинне відділення містилося на Лисенка, 4. Контракт на 12 років продовжувався.

Головний будинок (1898) — триповерховий із напівпідвалом, оформлений в неоренесансно-бароковій стилістиці з асиметрично-осьовою композицією, пілястрами коринфського ордера й пишною ліпниною. 1984–1985 під час ремонту й надбудови третього поверху змінено планування, розібрано вінцеві елементи, дві декоративні вежки й балкони з металевим огородженням. Флігелі виконано в історизмі з модернізованими ренесансними формами; у № 19-в у 1950–1960-х надбудовано два поверхи. Позняков (1857–1917) закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів, з 1883 був молодшим архітектором Київського губернського правління, на початку XX століття мешкав у будинку № 19. Тепер у головному будинку Міністерство культури, у № 19-б — установи, у № 19-в — «Південно-Західна залізниця».

Відомі люди

Гаврило Позняков — цивільний інженер і архітектор-підприємець; побудував садибу і мешкав у будинку № 19 близько 1898–1917; голова Київського зібрання домовласників і староста Володимирського собору. М. Самонов — відомий київський архітектор, власник ділянки з 1874. П. Самонова — його дружина, співвласниця кількох ділянок у кварталі. А. Радомишський — орендар, який утримував «англійський сад» і ковзанку.

Джерела

Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/franka/sadiba-1898-190203-v-yakiy-prozhivav-poznyakov-g-p; Вікіпедія: Вікі любить пам’ятки/Київ

← Івана Франка, 18Івана Франка, 20 →