Із боку вулиці раніше стояв дерев’яний двоповерховий будинок, а в глибині подвір’я — дерев’яний флігель, каретний сарай, стайня, льодовня й льох. 1887 року майно перейшло до М. Фріца, 1888-го садибу купив гомельський міщанин Ф. Кушнерьов, на замовлення якого за проєктом арх. А.-Ф. Краусса збудовано наявний будинок. За проєктом мали забудувати весь фронт ділянки, але звели лише праву частину з центральним (за проєктом) ризалітом. На кожному поверсі нової споруди розміщувалися по дві п’ятикімнатні квартири зі змішаним коридорно-анфіладним плануванням. Дерев’яний двоповерховий будинок залишився на червоній лінії вулиці. У 1903–15 майном володіли Ф. Осипов і Г. Полякова, останнім власником був К. Юцевич. 1922 садибу націоналізовано, у 1990-х провели капітальний ремонт з переплануванням, а на місці дерев’яного будинку звели п’ятиповерховий № 18-а у спрощених формах.
Триповерховий на цокольному напівповерсі, мурований, у плані прямокутний, з тильним ризалітом і центральним проїздом у двір. В оздобленні фасаду використано ренесансні мотиви. Композиція асиметрична: по вертикалі її членують бічні розкріповки із тридільними аттиками, вертикальні членування доповнюють пілястри, декор змодельовано в цеглі. Прямокутні вікна мають клинчасті перемички й підвіконні фільонки з рослинним ліпленням, ліва розкріповка — півциркульне вікно. Є балкон з ажурним огородженням, спрощений портал входу, широкий фриз з аркатурою та карниз зі смугою сухариків. Звід оцінює будинок як цінний зразок житлової споруди в стилі неоренесанс.
У 1904–13 тут жив Богумил (Федір) Воячек (1857–1934) — музикант, диригент, композитор, педагог, випускник Празької консерваторії (1879). Працював контрабасистом в оркестрі київської опери (1883–1915), викладав у Музичному училищі (1885–1934), був професором Київської консерваторії (1913–34), з 1916 керував оркестром театру Бергоньє, вчителював у Четвертій гімназії та Першому комерційному училищі, викладав у Музичній школі М. Іконникова, був диригентом учнівського хору Першої гімназії. Автор «Урочистого актового маршу» до 100-річчя Першої гімназії (1909), оркестровок опер «Катерина» М. Аркаса (1888) та «Ноктюрн» М. Лисенка (1913), опери «Вій», симфонічної поеми «Пам’яті Чайковського». Раніше мешкав на нинішній Січових Стрільців, 26, пізніше — на Рейтарській, 24, Богдана Хмельницького, 7 і 54 та Садовій, 4 (три останні будинки не збереглися). На початку 2000-х тут був офіс Соціал-демократичної партії України (об’єднаної).