Більшу частину ділянки займав сад із дерев’яною забудовою. У листопаді 1913 року садибу купило Друге Київське товариство для влаштування постійних квартир, засноване 1912 року для спорудження житла своїм членам. Площа ділянки становила 573 кв. сажні (понад 1608 кв. м). Крутий пагорб на подвір’ї — залишок земляного укріплення — зрито навесні 1914-го. Автор проєкту й керівник робіт — арх. В. Риков; головний (№ 17-а) і флігельний (№ 17-б) будинки в основному завершили 1915 року, опорядження тривало майже до кінця 1916-го. Для додаткових коштів садибу віддали в заставу Київському земельному банку, а флігель № 17-в закінчили 1917-го. В усіх корпусах були водогін, каналізація, електричне освітлення, водяне опалення, ліфт. 1920 року садибу націоналізували; 1994-го мешканців № 17-а й 17-б відселили для капітального ремонту.
Головний будинок (№ 17-а) — шестиповерховий із підвалом, мурований, тинькований, в стилі раціонального модерну з класицистичними елементами. На кожному поверсі по дві квартири. Центрально-осьовий фасад акцентують тригранні еркери з ажурними балконами, середню частину вінчає трикутний фронтон, два нижні поверхи, рустовані, зчитуються як високий цоколь, портал входу прикрашає жіночий маскарон. Інтер’єри мали серійні декоративні набори для стель у стилі модерн із розетками з квітів, лаврових гірлянд і пальмет. Флігелі № 17-б і 17-в також шестиповерхові, в раціональному модерні, декор виконано в цеглі.
У садибі жили відомі діячі. З початку 1920-х до 1941 року в квартирі № 24 флігеля № 17-б мешкав музикознавець, фольклорист і перекладач Дмитро Ревуцький (1881–1941). Один із засновників Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка, з К. Квіткою 1922 року заснував етнографічну комісію ВУАН; видав «Золоті ключі», започаткував лисенкознавство, зробив понад 300 перекладів вокальних творів. 1932-го його звільнили з інституту за обвинуваченням у націоналізмі; 29 грудня 1941 року його з дружиною вбили невідомі в оселі художника А. Кричевського. У квартирі № 18 флігеля № 17-б у 1918–29 роках жив Володимир Чехівський (1874–1937): депутат 1-ї Державної думи, член ЦК УСДРП, у грудні 1918 – лютому 1919 голова Ради Міністрів і міністр закордонних справ УНР; за його проводу уряд 1 січня 1919 оголосив закон про автокефалію Української православної церкви. 1929 його заарештували у справі СВУ, 1937 року розстріляли. 1918–19 у цьому флігелі жив і електротехнік С. Усатий. У квартирі № 4 головного будинку 1981–84 мешкав кінорежисер Ф. Соболєв (1931–84), що зняв «Київську симфонію» (1982); 1989 на фасаді № 17-а встановили бронзову табличку з його портретом (скульптор Є. Куликов, арх. О. Штейнберг). Нині будинки № 17-а й 17-б перебувають на реконструкції.