Будинок зведено на замовлення Київського товариства сприяння початковій освіті (засновано 1882). Перший будинок, завершений 1895 року за проєктом арх. М. Бєлелюбського, 1909-го капітально перебудували за конкурсним проєктом арх. В. Рикова: зберігши розміри вздовж вулиці, розширили в глибину й переробили фасади. Двоповерховий, цегляний, у плані Т-подібний. У фасадній частині розміщувалися сходова клітка й вестибюль, у затиллі — лекційна зала, оточена клубними й господарськими приміщеннями; пізніше залу ліквідували. Симетрична композиція головного фасаду ґрунтується на елементах ренесансної та барокової архітектури: рівновага композиції, мотив арок, плоский руст і карниз із вінцевим аттиком від першої; розкріповані фронтони, картуші й овальні вікна — від другої. У картушах на рівні фриза вказано назву організації-замовника й роки спорудження. Звід вважає будинок яскравим зразком нового типу споруд для культурно-просвітницьких організацій, поширених з 1890-х років.
При Народній аудиторії діяло Товариство сприяння народній освіті, до правління якого входили історик і педагог Володимир Щербина (голова), архітектор Валеріан Риков та історик Євген Ківлицький. Аудиторією завідував київський інженер і педагог А. Думанський (мешкав у цьому будинку). У будинку відбувалися вечори-концерти М. Лисенка й учнів його Музично-драматичної школи, зокрема класу професора співу О. Мишуги. Тут працювала Комісія медичних народних читань під головуванням Овксентія Корчак-Чепурківського, гігієніста й епідеміолога, доктора медицини, академіка ВУАН з 1921 року. 1918-го викладачка Музично-драматичної школи А. Лук’янова організувала молодіжний драматичний театр (художник Г. Комар). 1921 року почав діяти професійний український пересувний Шостий районний театр імені Лесі Українки, відкритий з ініціативи П. Тичини; у трупі грали В. Варецька, К. Кошевський, К. Лучицька, М. Надемський, П. Нятко, К. Осмяловська, художник К. Єлева. Працював до березня 1922. Пізніше будівля слугувала клубом; 1917 року в лекційній залі проходили також збори робітничих організацій, а 1970 на фасаді встановили дошку з текстом про це, замінену 1978-го. Тепер тут один із корпусів проєктного інституту «Діпроцивільпромбуд».