За постановою Київської міської думи 1897 року ділянку міської землі біля астрономічної обсерваторії відвели під 1-ше Київське комерційне училище, створене з ініціативи й коштом Київського купецького товариства. 19 серпня 1897 відбулися урочисті закладини, до осені 1898 будівельні роботи завершили, а 19 грудня 1900 споруду визнали закінченою. Автор проєкту — арх. Г. Шлейфер, будівництво виконувала київська будівельна контора Л. Гінзбурга; значні кошти пожертвував підприємець і меценат Л. Бродський. Будинок триповерховий, цегляний, Г-подібний у плані, з симетрично-осьовою композицією у стилі неоренесансу; через ухил вулиці на лівому крилі утворився повний нижній поверх. Третій поверх надбудовано 1920–23 за проєктом П. Альошина, через що втрачено вінцеві елементи (парапети, баню), порушено єдність і пропорції будівлі. Головну вісь виділено ризалітом з двома трикутними фронтонами й аттиковою стіною з банею; декор — цегляний і ліпний. У будинку було 60 приміщень: 14 класів, зали для музею товарознавства, креслярня, хімічна лабораторія, природничо-історичний, географічний і лікарняний кабінети, бібліотека, гімнастична й рисувальна зали, а в бічному корпусі — 19 безкоштовних квартир для директора та службовців.
У 1898–99 навчальному році тут тимчасово містився Київський політехнічний інститут, а на початку вересня 1899-го переїхало комерційне училище, відкрите 17 жовтня 1896 (до того воно винаймало приміщення на Великій Житомирській, 34). Курс — 7 років (5 загальних і 2 спеціальні класи); 1914 заснували нижчу електротехнічну школу. Справами займалася Опікунська рада, до якої входили київські купці й підприємці М. Чоколов, Я. Бернер, А. Бродський, М. Дегтерьов, Д. Марголін, С. Могилевцев. 1904 року при училищі діяло Товариство допомоги бідним студентам, склався стипендіальний фонд, зокрема стипендії імені М. Терещенка, М. Хрокова, Я. Епштейна, А. Бродського та М. Дегтерьова. Директорами були О. Вебер (1898–1903, жив у цьому будинку), В. Мардашев (1903–05), П. Кузнецький (з 1905). Викладали математик Ю. Кістяківський, економіст П. Кованько, художники І. Макушенко й В. Менк, І. Стешенко, М. Старицька, О. Кошиць.
Під час Першої світової тут розмістили воєнно-польовий госпіталь № 224. У 1920 училище перетворили на соціально-економічну школу, у 1920-х містилася трудова школа № 67, а з 1923 — Київський вищий кооперативний технікум (до 700 студентів 1929 року), де викладали А. Василенко, К. Воблий, П. Кованько, М. Птуха, П. Сльозкін, А. Яснопольський. Від 1934 до вересня 1941 року були редакція й друкарня газети «Комуніст», органу ЦК й обкому КП(б)У.
В кінці 1941 року частину приміщень займали редакція й контора газети «Українське слово» — органу ОУН; газету заснували 1933 року в Парижі, до Києва вона перебралася з Житомира. Редактор — Іван Рогач, співредактор — проф. І. Яковенко, у редакції працювали П. Олійник та О. Чемеринський. Наклад сягав 50 тисяч примірників. Додаток «Література і мистецтво» виходив 19 і 29 жовтня та 4 листопада 1941 за редакцією М. Ситника, а 16, 23, 30 листопада й 7 грудня — за редакцією Олени Теліги під назвою «Литаври»; у ньому друкувалися твори письменників, закатованих у більшовицьких катівнях (Є. Плужник, Д. Фальківський, Г. Косинка, О. Близько). 12 грудня 1941 німецькі окупанти заарештували співробітників редакції, а 1942-го розстріляли. 1944 року будинок дуже постраждав від пожежі (лишилися тільки стіни). Після капітального ремонту в ньому міститься Київська книжкова фабрика.