1756 – бл. 1769; відбудова 1811–12; надбудова 1892–93 · Іван Григорович-Барський; Андрій Меленський; А. Геккер · бароко (первісно), перебудови XIX ст. · Пам’ятка архітектури національного значення, охоронний № 260107 (за переліком ВЛП) · читати 3 хв
Ця будівля стоїть під гострим кутом до Братської не через недбалість. Її звели ще до пожежі 1811 року, коли вулиці Подолу йшли інакше, і вона досі пам’ятає старе планування. Після неврожаїв 1749 і 1754 років Києву потрібен був запас зерна, тож 1756 року магістрат доручив проєкт і нагляд за будівництвом Іванові Григоровичу-Барському. Зерносховище, ймовірно, завершили 1769 року. Пожежа 1811-го його сильно пошкодила, відбудовував Андрій Меленський. Потім тут був магазин, з 1837–39 років будинок пересильних арештантів з ґратами на вікнах, а з 1875-го Олександрівське ремісниче училище, засноване з ініціативи й коштом Київського купецького зібрання. Учні вчилися на слюсарів, ковалів, столярів, токарів, чоботарів і ливарників, робили меблі, шкільні парти власної конструкції й навіть верстати. Кузню училища вважали зразковою на все місто, а вироби були такі добрі, що міська дума виділила для їхнього продажу окреме приміщення. 1892–93 років архітектор А. Геккер надбудував третій поверх і поставив поруч кузню. 1918 року департамент професійної освіти УНР надав училищу статус Вищої ремісничої школи, а згодом тут готували кадри для річкового флоту. Від зерна до верстатів: непогана кар’єра для комори.
Будівля задумана як запасна хлібна крамниця; дозвіл на будівництво дали 1756 року. Вона мала видовжені фасади з акцентованими центром і флангами, лопатки й розкріповані гурти, типові для кам’яниць цього архітектора.
Відбудова за проєктом Меленського відбулася, ймовірно, 1811–12 років зі збереженням первісної композиції. 1834 року садибу об’єднали з комплексом арештантських рот на Ігорівській, 11. Будинок пересильних арештантів облаштували з ініціативи полковника Кандиби: перекриття, дощані перегородки, ґрати на вікнах, кухню й вартову. 1854–57 років капітальний ремонт виконали самі арештанти.
Училище відкрилося 1874 року на сусідній Ігорівській, 14, у садибі Г. Котляревського. На першому поверсі розмістили майстерні, на другому пансіон. Навчальні майстерні 1882 року теж збудовано за проєктом Геккера. Випускники два роки працювали підмайстрами у кращих майстрів Києва, а тоді подавали на оцінку власний виріб і лише після цього отримували звання майстра. Напередодні й під час Першої світової війни тут діяли курси водіїв.
Наприкінці 1917 року училище стало гімназією; департамент професійної освіти належав до Міністерства народної освіти УНР. Далі тут були технікум і профтехучилища, з 1985 року ПТУ № 32. До комплексу садиби входять також два склади середини XIX століття, кузня 1892 року, майстерні 1882 року й фрагмент дворової будівлі.
За Друг, Ф. Ернст назвав «Хлібний магазин» «дідом сучасних елеваторів». Замовлення київського магістрату датоване 1769 роком; з 25 відомих авторських робіт Григоровича-Барського в місті збереглося лише 8, і з цивільних будівель це бурса на Набережно-Хрещатицькій, 27 і цей «запасний хлібний магазин». За документами, вже 1777 року для магазину закуповували збіжжя. З 1828 року будинок переплановано: тут утримували полонених турків, а у 1831–1833 роках ув’язнених польських повстанців. 1859 року тут добу тримали заарештованого Тараса Шевченка під час його останньої поїздки в Україну. Училище працювало тут у 1874–1915 роках.
Іван Григорович-Барський: київський архітектор XVIII століття, автор Покровської церкви й церкви Миколи Набережного на Подолі; проєктував хлібну крамницю й наглядав за будівництвом. Андрій Меленський: київський міський архітектор, відбудовував крамницю. Г. Котляревський: київський купець, який заповів свою садибу на Ігорівській, 14 і кошти для ремісничого училища, зокрема на утримання трьох бідних учнів. Серед попечителів училища були архітектор В. Ніколаєв, інженер О. Термен, лікар Ф. Бурчак і директор київської контори Держбанку А. Демуцький; Тарас Шевченко (1814–1861), поет; 1859 року, під час останньої поїздки в Україну, його добу утримували тут під арештом.
Звід пам’яток історії та культури України. Київ: «Хлібної магістратської крамниці, Олександрівського ремісничого училища комплекс, 18–20 ст.» (https://pamyatky.kiev.ua/streets/bratska/hlibnoyi-magistratskoyi-kramnitsi-oleksandrivskogo-remisnichogo-uchilishcha-kompleks-18-20-st) · Вікі любить пам’ятки / Київ / Подільський район (А–В) (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Вікі_любить_пам’ятки/Київ/Подільський_район_(А–В)), ID 80-385-0064 · uk.wikipedia, «Братська вулиця (Київ)» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Братська_вулиця_(Київ)) · Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 361
