Садибу виділила комісія для будівництва Києво-Подільської частини міста після пожежі 1811 року. Реконструкцію Дашкевич провів 1860 року, тамбур прибудували ліворуч. Особняк Ф. Дашкевича був одноповерховим. Фоломін, потомственний почесний громадянин, отримав садибу 1912 року, а Храновському вона належала після 1917 року. 1928 року садибу поділили на дві частини. Будинок стоїть на цегляному підвалі, тинькований, з анфіладним плануванням; на фасаді три вікна. Це один з небагатьох будинків першої половини XIX століття, що збереглися. У переліку пам’яток (Вікі любить пам’ятки) будинок позначено як виключений наказом Мінкульту 2010 року, хоча стаття Вікіпедії про вулицю досі називає його пам’яткою архітектури.
Боричів Тік, 22-а: садиба Трубаєва і Дашкевичів
Цей одноповерховий будинок 1816 року старший за більшість київських легенд про Поділ. Звід пам’яток Києва розповідає, що садибу виділили 2 червня 1812 року купцеві П. Трубаєву, коли місто відбудовувалося після великої пожежі, а будинок поставили за «зразковим проєктом», як тоді відбудовували весь Поділ. 1851 року садибу купив священик Успенської церкви М. Дашкевич і за дев’ять років переробив по-своєму: вальмовий дах замість двосхилого, дерев’яний тамбур з входом, ширше центральне вікно. Його син, лікар Ф. Дашкевич, 1893 року звів поруч особняк за проєктом Георгія Шлейфера; особняк знесли 1965-го. Далі були почесний громадянин М. Фоломін, М. Храновський, а 1928 року будинок з двома сараями купила працівниця галантерейного магазину З. Самсонова. За Зводом пам’яток, з 1992 року тут містився релігійний центр «Нове життя».
Історія
Джерела
Звід пам’яток Києва, «Житловий будинок, 1816» (https://pamyatky.kiev.ua/streets/borichiv-tik/zhitloviy-budinok-1816) · uk.wikipedia, «Вулиця Боричів Тік» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вулиця_Боричів_Тік) · Вікі любить пам’ятки / Київ / Подільський район (А–В) (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Вікі_любить_пам’ятки/Київ/Подільський_район_(А–В)), ID 80-385-0422, Q141509991 (координати з переліку)