Садиба складається з трьох будинків: наріжного чотириповерхового (у Зводі — №21/20, 1905–1906), прибуткового №25 (1898–1899) і триповерхового флігеля №21-г (1898–1899). Автором будинку №25 і флігеля №21-г, імовірно, був архітектор В. Ніколаєв. На наріжному будинку — еркер із шатром на рівні 3–4 поверхів, у щипцях з боку вулиці Олеся Гончара — медальйони з монограмою власника «І. К. С.», з боку Ярославового Валу — колесо, кайло, лопата і девіз «Ora et labora».
Власники: у 1859–1862 роках — П. Богуш (дерев’яний одноповерховий будинок), 1863–1868 — К. Богуш, з 1868 — Н. Колмакова, яка розширила фруктовий сад і мала оранжерею, 1897 — Д. Марголін, з лютого 1898 — Й. Сидоров, який до 1906 року докупив сусідні садиби й володів ділянкою до 1917-го. 1917 року садиба належала страховому товариству «Саламандра», з листопада 1918 — купцеві М. Каплану і юристу І. Осносу. 1922 року будинок націоналізували.
У 1906–1911 роках тут жив архітектор Володимир Ніколаєв, який тут і помер 11 листопада 1911 року.