кін. XIX ст.; 1909 · неоампір
В особняку в глибині цієї садиби понад двадцять років жив Феофіл Яновський — терапевт, академік ВУАН і один з організаторів Українського науково-дослідного інституту туберкульозу. З дружиною й трьома дітьми він займав увесь будинок №13-б у 1905–1928 роках, з перервою. Його син Віктор, юрист і професор, жив тут до арешту 1938-го. У сусідньому прибутковому будинку 1909 року мешкали історик-архівіст Володимир Міяковський і літературознавець Павло Попов, а внизу працювали перукарня, пральня, їдальня й крамниці. Шукай на особняку бронзову дошку з горельєфом Яновського 1972 року.
Садиба складається з одноповерхового особняка №13-б кінця XIX століття і триповерхового прибуткового будинку №13 1909 року. Декор скромний, у дусі неоампіру. На другому й третьому поверхах прибуткового будинку були чотири шестикімнатні квартири, на першому — перукарня, пральня, їдальня, молочна й крамниці.
В особняку в 1905–1928 роках (з перервою 1919–1921) жив терапевт Феофіл Яновський з родиною. У квартирі №6 у 1918–1929 роках жив історик і архівіст Володимир Міяковський, у квартирі №2 у 1930–1941 — літературознавець Павло Попов, приблизно 1905–1907 — бас і хормейстер Григорій Москальов. 1972 року на фасаді особняка встановили бронзову дошку з горельєфом Ф. Яновського (скульптор О. Скобликов, архітектор А. Ігнащенко).
Феофіл Яновський (1860–1928) — терапевт, академік ВУАН, один з організаторів Українського НДІ туберкульозу (1922); жив в особняку №13-б у 1905–1928 роках. Віктор Яновський (1891–1942) — юрист, професор, син Феофіла; жив тут у 1905–1938 роках, заарештований 1938-го. Володимир Міяковський (1888–1972) — історик і архівіст; кв. №6, 1918–1929. Павло Попов (1890–1971) — літературознавець і мистецтвознавець; кв. №2, 1930–1941. Григорій Москальов (1868–1912) — бас, хормейстер; жив тут приблизно 1905–1907.
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua)