За Друг, Купецький сад перебував у власності й розпорядженні Київського купецького зібрання, будинок якого (тепер Національна філармонія, Володимирський узвіз, 2) звели за проєктом В. М. Ніколаєва 1882 року. Ліворуч від будинку був вхід до Літнього театру Купецького саду, нижче спуск до Хрещатицького джерела; тут влаштовували вечори, маскаради й концерти, зала мала добру акустику. Літній театр з весни до пізньої осені орендувала українська трупа М. Садовського; за спогадами Олександра Вертинського, ядро трупи складали Саксаганський, Садовський, Карпенко-Карий, Заньковецька, Манько, Сагайдачний. Купецький сад був улюбленим місцем вечірніх прогулянок, за спогадами Олександра Дейча.
Володимирський узвіз, 2: Купецьке зібрання
Будинок Київського купецького зібрання звели 1882 року за проєктом Володимира Ніколаєва, і тепер тут Національна філармонія. Зібранню належав і Купецький сад (нині Хрещатий парк), за книгою Друг, один з наймальовничіших куточків Києва: на виступі пагорба, що стрімко обривався до Дніпра й Подолу. Ліворуч від будинку був вхід до Літнього театру, ще нижче спуск до Хрещатицького джерела. Путівники писали, що кожен киянин вважав своїм обов’язком бувати тут кілька разів на тиждень. З 1 травня до кінця сезону грав великий струнний оркестр, по понеділках симфонічні концерти, а Літній театр орендувала українська трупа Миколи Садовського, оркестром якої якийсь час керував хормейстер Олександр Кошиць. Олександр Вертинський згадував, як Заньковецька грала «Наймичку» і чотири дії театр заливався сльозами, а Саксаганський смішив у ролі Голохвастова в «Крути, та не перекручуй». В антрактах з верхньої альтанки гриміли військові марші: культурна програма була насиченою.
Історія
Відомі люди
Володимир Ніколаєв, архітектор будинку; Микола Садовський, Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий: актори української трупи, що грала в Літньому театрі Купецького саду; Олександр Кошиць, хормейстер, керував оркестром трупи; Олександр Вертинський, киянин, згадував ці вистави
Джерела
Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 257–258