Семи- і п’ятиповерховий цегляний житловий будинок 1950-х років у плані П-подібний. Центральний призматичний об’єм фланкують менші за довжиною та висотою бічні крила, які містять портали входів і оформлені архівольтами аркові проїзди на подвір’я. Симетричний за композицією головний фасад облицьовано керамічною плиткою, архітектурні деталі в стилі класицизму (портали, лиштви вікон першого поверху, цоколь і карниз) виконано з темно-сірих бетонних блоків методом виливання.
На третьому поверсі, у трикімнатній квартирі № 10, з кінця 1972 до 1997 року жив Михайло Дерегус (1904–1997) — живописець і графік, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1943), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958), народний художник СРСР (з 1963), лауреат Державної премії УРСР імені Т. Шевченка (1969), голова правління Спілки художників України (1956–1962). Автор живописних і графічних творів на теми української історії й народної творчості, у ці роки він продовжував працювати над улюбленими серіями «Хмельниччина» та «Українські народні думи і пісні», які розпочав 1945-го: «Козака несуть» (1974, олія), «Дума про козака Голоту» (1975, офорт), «Напередодні» (1993, олія). У доробку цього періоду також цикл «Степ» (1977–1978), «Катерина» (1985), «Солоха» (1978), пейзажі «Алея парку» та «Квітник в парку» (1985), портрети, натюрморти і серія офортів за мотивами творів Лесі Українки: «Мавка», «Лісовик», «Русалка водяна» (1977–1979) та інші. 1984 року відбулася ювілейна виставка Дерегуса до 80-річчя від дня народження.