Чотирнадцятиповерховик 1969 року, облицьований дрібною керамічною плиткою. Звід пам’яток оцінює його без особливих сантиментів: приклад порушеного масштабу й архітектурної цілісності середовища. Зате мешканців тут було — хоч підручник з української науки складай. На 12 житлових поверхах у 1970-х оселилося чимало академіків: ботанік Дмитро Зеров, біохімік Володимир Бєліцер, мовознавець Олександр Мельничук, кібернетик Володимир Михалевич, зоолог і палеонтолог Іван Підоплічко, геолог Володимир Порфир’єв, хімік Юрій Делімарський, теоретик Адріан Смирнов та інші. Розписано навіть по квартирах: Бабій жив у № 93, Бєліцер — у № 102, Зеров — у № 73. На першому поверсі натомість діяли аптека, театральна каса, виставкова зала й квітковий магазин — усе, що потрібно академікові: ліки, вистава й букет. Зеров, до речі, прожив тут усього рік: 1970–1971-й. Правознавець Борис Бабій мешкав у будинку з 1970 до 1993 року, а геолог Євген Лазаренко, окрім наукової праці, був почесним директором Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської. Будинок — не про архітектуру, а про сусідів.
Чотирнадцятиповерховий житловий будинок 1969 року має дванадцять житлових поверхів, стіни облицьовано блоками з дрібною керамічною плиткою. На першому поверсі містяться аптека, театральна каса, виставкова зала й квітковий магазин. Джерело називає споруду негативним прикладом порушення масштабу й архітектурної цілісності містобудівного середовища.
У будинку з початку 1970-х мешкали відомі вчені, академіки АН УРСР. Правознавець Борис Бабій жив у кв. № 93 у 1970–1993 роках; геолог Яків Бєлєвцев — у кв. № 33 в 1970-х; біохімік Володимир Бєліцер — у кв. № 102 в 1970–1988; хімік Юрій Делімарський — у кв. № 82 в 1970–1990; ботанік Дмитро Зеров — у кв. № 73 в 1970–1971; патофізіолог-онколог Ростислав Кавецький — у кв. № 44 в 1970–1978; Микола Кільчевський (механіка й математика) — у кв. № 83; Анатолій Коваленко (механіка) — у кв. № 26; Віктор Копитов (металургія й теплотехніка) — у кв. № 50; теплотехнік Олег Кремньов — у кв. № 12; Олександр Кухтенко (технічна кібернетика) — у кв. № 21; геолог Євген Лазаренко — у кв. № 107; мовознавець Олександр Мельничук — у кв. № 38 в 1975–1997; Володимир Михалевич (кібернетика) — у кв. № 30; зоолог і палеонтолог Іван Підоплічко — у кв. № 72 в 1970–1975; мінералог Олександр Поваренних — у кв. № 85; ботанік-лісівник Петро Погребняк — у кв. № 19; геолог Володимир Порфир’єв — у кв. № 95 в 1970–1982; механік Гурій Савін — у кв. № 38 в 1970–1975; фізик-теоретик Адріан Смирнов — у кв. № 34 в 1970–1992 та інші. Серед них Зеров очолював Інститут ботаніки (1946–1963), Бєліцер — Інститут біохімії (1969–1972), Делімарський — Інститут загальної та неорганічної хімії (1960–1973).
Дмитро Зеров — ботанік, академік АН УРСР (1895–1971), директор Інституту ботаніки; жив у кв. № 73. Володимир Бєліцер — біохімік, академік (1906–1988); кв. № 102. Борис Бабій — правознавець, академік (1914–1993), директор Інституту держави і права; кв. № 93. Юрій Делімарський — хімік, академік (1904–1990); кв. № 82. Ростислав Кавецький — патофізіолог-онколог, засновник української школи експериментальної онкології (1899–1978); кв. № 44. Іван Підоплічко — зоолог і палеонтолог, академік (1905–1975); кв. № 72. Олександр Мельничук — мовознавець, академік (1921–1997); кв. № 38. Володимир Михалевич — кібернетик, академік (1930–1994); кв. № 30. Володимир Порфир’єв — геолог, академік (1899–1982); кв. № 95. Адріан Смирнов — фізик-теоретик, академік (1908–1992); кв. № 34. Євген Лазаренко — геолог-мінералог, академік (1912–1979); кв. № 107.
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/volodimirska/zhitloviy-budinok-1969-v-yakomu-prozhivali-vidomi-vcheni