Будинок на межі подвір’я Софійського собору, одним фасадом звернений до Софійської площі, другим — на Рильський провулок. Належав Управлінню Києво-Софійського митрополичого дому. Первісний проєкт В. Ніколаєва (1883) не реалізували. Існуючу будівлю споруджено за проєктом і під керівництвом єпархіального архітектора Є. Єрмакова: 1898–1899 роках — триповерховий об’єм, 1904–1905 надбудовано четвертий поверх. Тут передбачалися прибуткові квартири й мебльовані кімнати для приїжджих священиків, перший поверх — під магазин. При будівництві знесли частину монастирського цегляного муру XVIII ст.
Чотириповерховий цегляний Ш-подібний будинок оздоблено елементами історичних стилів у цегляній інтерпретації: тричвертеві валики з витим орнаментом, великомірний руст, пояси з плетінками й пальметками, фриз з аркатурою та ліпними панно. В інтер’єрах багатьох квартир збереглися ліпнина й кахляні груби.
1900–1917 роках у квартирі № 10 жив будівничий споруди Євген Єрмаков (1868–1917), єпархіальний архітектор у 1898–1917 роках, автор Благовіщенської церкви в Лаврі, Покровської церкви на Пріорці, Пантелеймонівської у Феофанії, будинку Православного товариства на Великій Житомирській, 9. 1905–1912 роках тут жив архітектор Кароль Іваницький.