1892 року власником садиби став штабс-капітан О. Данилевський, 1898-го — купець Ф. Поллак, який володів нею до 1916. Площа ділянки тоді становила понад 2529 кв. сажнів. 1899 року за проектом архітектора А.-Ф. Краусса розпочато спорудження будинку (нинішній № 66), який з’єднали тамбуром з двоповерховою спорудою Троїцьких лазень, побудованою 1892. На початку 1900-х років будівництво обох прибуткових споруд завершили; вони стояли на межі з вулицею. У будинку № 66 на другому–четвертому поверхах були чотири- та п’ятикімнатні квартири, у № 68 — п’ятикімнатні; на перших і підвальних поверхах — дво- та трикімнатні квартири, а більшість приміщень займали магазини, склади й майстерні. До 1990-х років будинки зберігали житлове призначення.
Чотириповерховий з підвалом, мурований, пофарбований, прямокутний у плані, складається з двох суміжних обсягів, прилеглих торцями; сходові клітки (парадну й чорну) кожної секції розміщено на поперечних осях. Дах вальмовий з бляшаною покрівлею. Оформлений з використанням елементів ренесансу. Завдяки композиції й майже ідентичній пластиці крила складають цілісний чоловий фасад завдовжки 80 м.
Фасад № 66 дев’ятидільний: розкріповки з пілястрами великого ордера (3–4 поверхи) з модернізованими коринфськими капітелями; центральну увінчують трикутний фронтон та фігурний атик, бічні — атики з трьома арочками й трикутним фронтончиком. Фасад № 68 п’ятидільний, на тому ж ритмі, з рустованими лопатками другого поверху, атиками, прорізаними трьома арками, і круглими прорізами в бічних атиках. Перемички вікон прикрашено замковими каменями, фриз декоровано дрібним ліпленим орнаментом, балкони трьох верхніх поверхів мають візерунчасті металеві огорожі, збережено й ґрати огородження даху. Звід називає споруду зразком прибуткового будинку періоду інтенсивної забудови Києва кінця XIX — початку XX століття. Нині на першому поверсі торговельні заклади.