Шестиповерховий двосекційний будинок прямокутний у плані, цегляний, чоловий фасад облицьовано світлою малоформатною плиткою. Одна секція складається лише з чотирикімнатних квартир, друга — з трикімнатних; через близькість до напруженої магістралі спальні й кабінети звернено до впорядкованого озелененого двору. Дах двосхилий вальмовий, перекриття пласкі. Архітектурне обличчя формують чотири гранчасті еркери та великі аркові прорізи відомої в Києві книгарні «Сяйво». Особливою прикметою фасаду Звід називає чорну поливу на виступних керамічних деталях — карнизі з парапетом, рельєфах еркерів, коринфських капітелях біля в’їзду на подвір’я, круглих медальйонах у нішах входів, картуші над проїздом — вперше в архітектурній практиці. Перший поверх разом з архівольтами оброблено блоками-рустами сірого граніту.
Тут жили відомі письменники й діячі культури. Остап Вишня (справж. — Павло Михайлович Губенко; 1889–1956) мешкав у чотирикімнатній квартирі № 16 у 1952–1956: був членом редколегії журналу «Перець», обирався до правління Спілки письменників; 1955-го реабілітований у справі, за якою 1934 його засудили до розстрілу (вирок замінили десятьма роками таборів, на волю вийшов 1943). Тут вийшли його книжки «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ війни не хоче» (1953), «Мисливські усмішки» (1954), «Великі ростіть» (1955); перекладав Гашека, О’Генрі, Гоголя, Марка Твена, Чехова. Платон Воронько (1913–1988), поет, жив у кв. № 8 у 1952–1988, автор збірок «Моя Гуцульщина», «Казка про Чугайстра», «Співаючий камінь» та інших, лауреат премії ім. Т. Шевченка (1972). Юрій Дольд-Михайлик (1903–1966), письменник і директор видавництва «Радянський письменник», жив у кв. № 19; автор «Каховських оповідань» і романів «І один у полі воїн», «У чорних лицарів». Олексій (Олекса) Засенко (1907–1993), літературознавець, у кв. № 18 з 1952 року, один з авторів академічної «Історії української літератури», упорядник 50-томного зібрання творів І. Франка. Василь Козаченко (1913–1995), письменник, у кв. № 1, голова Спілки письменників України; автор романів «Отчий дім» і «Коні вороні». Віктор Кондратенко (1911–1987), письменник, у кв. № 9/15. Іван Ле (справж. — Мойся Іван Леонтійович), автор роману «Хмельницький», у кв. № 5 у 1952–1978. Микола Нагнибіда (1911–1985), поет, у кв. № 12. Степан Олійник (1908–1982), поет-гуморист і сатирик, у кв. № 6, член редколегії «Перця»; його фейлетон «Пес Барбос та незвичайний крос» екранізував Л. Гайдай (1961). Семен Скляренко (1901–1962), письменник, у кв. № 3, автор романів «Святослав» і «Володимир». Леонід Смілянський (1904–1966), письменник, у кв. № 20, автор роману про Шевченка «Поетова молодість» і п’єси «Мужицький посол»; за його сценарієм знято фільм «Іван Франко» (1956). Антон Хижняк (1907–1993), письменник, у кв. № 2, у 1950–1961 головний редактор «Літературної газети». Діодор Бобир (1907–1980), письменник і перекладач, у кв. № 9 у 1980 році.
Книгарня «Сяйво» в 1950–60-х була не лише місцем купівлі книжок, а й місцем імпровізованих зустрічей і читацьких конференцій з письменниками; тут можна було отримати автографи Остапа Вишні, А. Малишка, М. Рильського, В. Сосюри, С. Скляренка. У гранітних рустах першого поверху встановлено меморіальні дошки Остапу Вишні (1957), П. Вороньку (1992), Ю. Дольд-Михайлику (1968), І. Ле (1981), М. Нагнибіді (1990), С. Олійнику (1984), С. Скляренку (1967) та Л. Смілянському (1978).