Першим встановленим власником на 1857 рік був інженер Клюг (Клуг). Пізніше садибою володіла родина прусських підданих Вейманів; 1877 року вони продали майно казенному селянину О. Різниченку. Після його смерті 1898-го ділянка перейшла до дружини А. Різниченко (уродженої Тецлав). 1903 року новою власницею стала міщанка Н. Глушкова, 1918-го садибу купив Й. Вайкус-Колкер. Первісна забудова була малоповерховою, дерев’яною. 1880 року О. Різниченко звів двоповерховий будинок, розширений по довжині приблизно 1883-го, та двоповерховий дерев’яний флігель (не має архітектурної цінності). 1899 року А. Різниченко побудувала новий фасадний чотириповерховий будинок (проект не зберігся, авторство не встановлено). Цокольний поверх займали три- та чотирикімнатна квартири, на першому були магазини з кімнатами, на другому–четвертому по дві чотири- та п’ятикімнатні квартири.
Будинок чотириповерховий, цегляний, пофарбований, Т-подібний, односекційний, зі скляним світловим ліхтарем на двосхилому даху; у правій частині фасаду проїзд у двір. Композиція головного фасаду симетрично-осьова, на семи вертикальних осях, на центральній — арковий вхід, оздоблений картушем із лавровими гілками. Фасад має пишний ліплений декор у стилістиці ренесансу й бароко: картуші, замкові камені з лавровими гірляндами, рослинні фестони, підвіконні вставки. Насиченість декору зростає знизу догори; найпишніше оформлений четвертий поверх — з аркатурними поясами та зубчиками. На третьому поверсі модифіковані капітелі пілястр прикрашено жіночими скульптурними голівками з лавровими гілками; такі голівки акцентують і вікна бічних ризалітів на четвертому. Збереглися автентичні ажурні огорожі балконів з волютоподібними закрутками, частково — інтер’єри: ліплений плафон у парадному під’їзді та металева огорожа сходів. Звід називає будинок типовим зразком забудови кінця XIX століття у формах історизму. Нині на першому поверсі магазин і бар.