Родина Ріцолатті заснувала в Києві фабрику мармурових виробів. 1897 року на садибі збудовано першу кам’яну споруду — двоповерховий флігель (не зберігся). 1906 року садибу забудовано наново; за архітектурно-стилістичними ознаками, імовірно, за участю архітектора А.-Ф. Краусса.
Головний будинок (№ 32-а) стоїть на червоній лінії вулиці впритул до сусідніх будинків; чотириповерховий з підвалами, цегляний, фарбований, Т-подібний, односекційний, з ризалітом чорних сходів на тильному фасаді. Дах вальмовий, бляшаний, із чотиригранною наметовою вежкою над парадними сходами. Вирішений у формах неоренесансу з елементами модерну. Композиція дев’ятивіконного чолового фасаду симетрична; вісь підкреслено прямокутним еркером і вінцевим трикутним фронтоном, що охоплює широкі вікна сходової клітки. Еркер підтримують канельовані кронштейни, на наріжжі — лопатки з ліпленим декором і канельовані коринфські пілястри. Рустований перший поверх прорізають великі вітрини торговельних приміщень та проїзд у двір. Вікна другого поверху мають трикутні, третього — прямі сандрики, півциркульні прорізи четвертого з архівольтами створюють враження ренесансної аркади. Фриз і тимпан фронтону декоровано ліпленим рослинним орнаментом із розетками. Лінеарно-криволінійні ґрати модерну огороджують балкони на бічних ділянках (збереглися частково). Первісне планування й оздоблення інтер’єрів втрачено внаслідок поточних ремонтів. Нині на першому поверсі й частково у підвалі міститься бар.
Флігель (№ 32-б) розташований ліворуч від проїзду вздовж межі з садибою № 30; п’ятиповерховий з підвалами, цегляний, фарбований, у плані витягнутий прямокутник із заокругленими наріжжями; внутрішнє планування анфіладно-коридорне; фасад на 13 віконних осей у формах неоренесансу, з еркером і трикутним фронтоном, трьома рядами балконів. Звід називає садибу зразком одночасної комплексної забудови ділянки на центральній вулиці міста, віднесеної до першого розряду.