Наприкінці XIX століття з цієї ділянки сформувалися три окремі садиби. 1915 року садибу придбав купець Д. Марголін — член правління та директор-розпорядник «Другого Пароплавного товариства по Дніпру та його притоках» — і розпочав будівництво шестиповерхового прибуткового будинку. У складних умовах Першої світової війни завершити його не вдалося: за даними Київської міської управи на серпень 1918-го будинок значився недобудованим і без мешканців; під час революції та змін влади в місті зазнав пошкоджень. 1927–1928 років будинок добудував кооператив «Наше будівництво» для робітників заводу дротів і цвяхів ім. Письменного, спланувавши 35 квартир (105 кімнат). У 1930-х на першому поверсі містився магазин меблів «Сорабкоп», 1957 року встановлено ліфти, виготовлені в Лейпцигу.
Будинок семиповерховий, цегляний, тинькований, Т-подібний у плані, з дворовим ризалітом; на кожному поверсі по шість квартир за коридорним плануванням. Фасад симетричний: два бічні ризаліти із півциркульними щипцями, центр підкреслено сплощеним заокругленим еркером третього–шостого поверхів, акцентованим півциркульною аттиковою стінкою. Огорожі балконів прості, портал парадного входу спрощений. Звід називає будинок характерним зразком пізнього модерну з елементами конструктивізму.
У 1920 — на початку 1925 року на першому поверсі містився вечірній клуб із читальнею єврейської культурно-просвітницької організації «Культурна Ліга» — центр єврейської інтелігенції Києва. Тут відбувалися лекції, музичні й літературні концерти, диспути, вечори камерної музики (1920), поетів Д. Гофштейна й Е. Фінінберга (1922), обговорення п’єси С. Анського (1922) та лекція В. Мейєрхольда «Шляхи єврейського театру» (1923). У будинку діяла й музична школа «Культурної Ліги»: у ній безкоштовно навчалося понад 100 дітей — жертв погромів із незаможних родин, їх приймали за результатами вступних іспитів; працювало 15 викладачів і чотири техпрацівники, діяли дитячий хор і бібліотека. Школу 1920 року створив Мусій Якович Береговський (1892–1961), музикознавець і збирач єврейського фольклору на ідиш, її перший директор (1920–1921) та викладач фортепіано; згодом він завідував кафедрою єврейської культури при ВУАН, а в 1950–1955 перебував у таборі. На початку 1925 року через ліквідацію «Культурної Ліги» школу перетворили на Другу єврейську музичну профшколу (на Володимирській, 61-б), а клуб припинив діяльність. Станом на 1973 на першому поверсі були магазини.