У 1840-х роках ділянкою володів іноземний підданий І. Румтер, який купив її в міщан Карпенкових; тут стояли дерев’яні житлові й господарські будинки за «зразковими проєктами».
З 1881 року власником став лікар І. Шостаковський. На його замовлення архітектор В. Ніколаєв спроєктував триповерховий Т-подібний будинок у стилістиці історизму: симетричний фасад із двома бічними ризалітами, фланкованими пілястрами, тридільні фронтони, криволінійні сандрики над вікнами другого поверху зі скульптурними чоловічими й жіночими голівками. Фасад лишили нетинькованим, з розшивкою швів. На першому поверсі були три дорогі магазини з дзеркальними подвійними вікнами, вище — по дві багатокімнатні квартири на поверх; десятикімнатну займала родина домовласника.
1885 року садибу купив київський кондитер Б.-О. Семадені. 1887-го він докупив сусідню садибу купця Л. Прейса, де 1888 року технік А.-Ф. Краусс прибудував одноповерхову крамницю посуду (не збереглася). 1903 року з’явилася кам’яна прибудова для зимового саду, 1910-го майно перейшло до Е. Семадені з дітьми, 1913-го розширили кондитерську фабрику, що містилася в садибі. 1914 року садибу продали; новим власником став А. Мень.
Після революції квартири стали комунальними. Надбудову двох поверхів планували 1938–1941 років; здійснили її 1949–1952 за проєктом архітекторів Ю. Москальцова й С. Павловського (майстерня А. Добровольського, «Київпроект»), зберігши оздоблення другого й третього поверхів. 1954 року на місці крамниці постав восьмиповерховий будинок художників (№ 12-б).