З 1880 року садиба належала вдові полковника Ю. Шатовій. Уздовж вулиці стояли дерев’яний житловий будинок та одноповерховий флігель на мурованому підвалі з однією семикімнатною квартирою, у дворі — сарай і стайня, а за ними сад з дерев’яною альтанкою, що виходив на Володимирську. Від первісної забудови зберігся тільки флігель (№ 9-а). 1881 року на замовлення власниці на подвір’ї на місці старих будівель звели дерев’яний сарай і двоповерховий флігель (не збереглися), а за проєктом технік-архітектора П. Воронцова споруджено наявний двоповерховий цегляний будинок № 9 на червоній лінії вулиці. В глибині ділянки зведено ще три будинки, що не збереглися: дерев’яний у стилі «рюс» (1881), дерев’яний (1887, арх. Р. Тустановський) і двоповерховий (1898).
1884 року садиба перейшла до С. Жуковцевої, з 1903-го — до її сина, надвірного радника С. Жуковцева, який володів нею до 1911-го. У 1907 році будинок № 9 переобладнали на приватну лікарню «Тарасівська» з 33 палатами, де лікували внутрішні, нервові, хірургічні та жіночі хвороби; діяли електро- та гідротерапевтичні кабінети. Планування змінили з секційного на коридорне. У 1910-х завідував закладом С. Гутштейн; крім лікаря, працювали ординатор, фельдшер і акушерка, а прибуток лікарні становив 5400 крб. на рік. 1911 року садибу придбав інженер М. Міхельсон, на замовлення якого 1912-го на місці саду зведено шести-, семиповерховий флігель (№ 9-б, 9-в) з ліфтами, водогоном, каналізацією, електричним освітленням, складськими приміщеннями під двором і льодовнею. 1915-го садибу купив колезький секретар Ф. Бржозовський, 1917-го він продав її купцю Я. Фрідману; з 1918-го власником був В. Жолткевич. По війні будівлі передали підрозділові Наркомату внутрішніх справ.
Головний будинок двоповерховий з напівпідвалом, цегляний, П-подібний у плані. Оздоблений у цегляному стилі з деталями історизму й модерну; симетричний чоловий фасад має центральну й бічні розкріповки, лопатки зі стилізованими капітелями, півкруглий фронтон і модерновий мотив накладного кола на лопатках. Дворовий фасад виділено тригранним еркером із вежкою. Збереглися металеві огорожі сходів вишуканого рисунка. Флігель № 9-а (1860-ті) — одноповерховий, дерев’яний, обкладений цеглою; в підвалі була дворницька, на першому поверсі — магазин і чотирикімнатна квартира. Флігель 1912 року має семиповерховий вигляд із вулиці й шестиповерховий з тилу, у плані — каре з двором-колодязем; перший поверх і підвал займали по чотири квартири, на другому–шостому поверхах — по чотири п’ятикімнатні. Тепер у головному будинку містяться проєктний інститут, весільний салон і нотаріальна контора, у флігелі — науково-дослідний інститут харчових технологій та офіси.