Нинішній чотириповерховий цегляний будинок із підвалом побудовано 1910–1911 на замовлення власника ділянки замість колишньої головної будівлі ліворуч; на подвір’ї знесли флігель і сарай, збудували нові служби. У підвалі були п’ять житлових кімнат для двірника, пічника й швейцара, дров’яники, льохи, котельня. На першому поверсі розташовувалося дві квартири, на другому — одна дев’ятикімнатна, на третьому й четвертому — по дві; на горищі — пральні. Головний вхід мав мармурові сходи, чорний — гранітні, стелі прикрашали ліпнина й альфрейний живопис. Дерев’яний будинок праворуч та дерев’яні служби не збереглися.
У червні — липні 1918 і з 11 серпня 1918 до листопада 1919 у квартирі № 7 мешкав Володимир Вернадський (1863–1945), мінералог, основоположник геохімії та вчення про біосферу, перший президент УАН (1918–1921). За пропозицією міністра Миколи Василенка він очолив Комісію з вироблення законопроєкту про заснування Української академії наук, залучивши провідних українських учених; з 9 липня до 17 вересня комісія провела 23 засідання, а окрема комісія під його головуванням шукала земельні ділянки під споруди УАН, обсерваторію, ботанічний та акліматизаційний сади. 27 листопада 1918 його обрали президентом Академії. Він також керував комітетом із заснування Національної бібліотеки УАН і був членом комісії вищої школи при Міністерстві народної освіти та мистецтва Директорії УНР. У листопаді 1919 через неопалюваний будинок переїхав у приміщення УАН на Володимирську, 54.
У 1920–1930-х роках у квартирі № 8 мешкав філософ Олексій Гіляров (1855–1938), академік ВУАН, заслужений професор Київського університету, автор двотомної праці «Філософія в її сутності, значенні й історії» (1918), фундатор семінару з соціальної філософії ВУАН. У 1911–1914 тут жив правознавець Василь Демченко (1831–1914), декан юридичного факультету й голова Київського юридичного товариства, а в 1911–1918 його син Григорій Демченко (1869–1958), правознавець, професор, який у 1910 очолив юридичне товариство.