Садибу складають головний будинок на червоній лінії вулиці (№ 4) і паралельний флігель у дворі (№ 4-а). Ділянку для Либідської дільниці придбала Міська управа у нащадків правознавця, професора Київського університету В. Незабитовського. Забудову 1895–1897 здійснено за проєктом архітектора О. Кривошеєва, освячено 29 червня 1897. Дві первісно триповерхові споруди сполучала одноповерхова стайня на 30 коней. Перший поверх головного будинку призначили для кінних, пізніше автопожежних виїздів; другий — для Либідської поліцейської частини з камерами; третій — для квартири брандмейстера. У флігелі розмістили казарми пожежників і городових, їдальню, кухню, квартиру запасного брандмейстера, у підвалі — льохи й гауптвахту. До садиби входили цегляна восьмигранна триярусна каланча заввишки 35 м та цейхгауз, телеграф, квартири пристава й брандмайора; ділянку оточувала висока огорожа (втрачена). Спочатку користувалися лінійками з ручними та паровими насосами, 1924-го перейшли на автотягу, 1928-го іноземні автомобілі змінили вітчизняними «АМО-Ф-15», 1953-го техніку оновили.
6 листопада 1943 будинок пожежної команди постраждав від пожежі. 1948 флігель надбудували четвертим поверхом, 1953 відбудовано головний будинок зі зміною планування й надбудовою четвертого поверху; 1987–1989 проведено капітальний ремонт, цоколь облицьовано гранітом. Каланча, оздоблена пластичним цегляним декором, була однією з найкращих у місті, розібрана разом зі стайнею 1961–1962.
Головний будинок — чотириповерховий, цегляний, у стилі ордерного модерну, із симетричним фасадом, пілястрами й однаковими розкріповками. Перший поверх вирішено під стоянку екіпажів: чотири великі проїзні ворота з лучковими перемичками чергуються з півциркульними входами для персоналу. Флігель — чотириповерховий, П-подібний, виконаний у цегляному стилі. Садиба — рідкісний комплекс громадського призначення кінця XIX століття; нині в головному будинку районна пожежна частина та правління Добровільного пожежного товариства України, флігель житловий.