До 1940-х років будинок мав № 26. У 1860-х роках садиба з невеликими дерев’яними будівлями займала весь фронт кварталу між Ярославовим Валом і Рейтарською; нею володіли чиновник Г. Вєтров, з 1878 року — дворянин А. Солонина, згодом В. Германович, М. Шампаньєр, а з 1913-го — Й. Штейнберг, на замовлення якого звели нинішній прибутковий будинок. 1916–1919 років будинок належав інженеру-механіку Ф. Михайловському.
Семиповерховий цегляний будинок у стилі модерн з романо-готичними деталями мав парадний вхід з мармуровими сходами, чорний — з гранітними, дві ліфтові шахти, п’яти- й шестикімнатні квартири. Над гранчастим еркером була вежоподібна мансарда з аттиками (втрачені в 1960-х). У вхідному тамбурі збереглася кесонована стеля з ліпними готичними хрестами.
З початку 1920-х до 1940 року в квартирі № 4 жив архітектор, живописець і графік Василь Кричевський, один із засновників Української академії мистецтв (1917), автор декорацій до фільмів «Тарас Шевченко» і «Звенигора», проєктів музею Шевченка в Каневі, будинку письменників «Роліт» і надгробка Михайла Грушевського. У квартирі № 3 у 1920–1930-х жив його брат, живописець Федір Кричевський, ректор Української академії мистецтв і Київського художнього інституту, автор триптиха «Життя». У 1937–1941 роках на шостому поверсі жив музикознавець Остап Лисенко, син Миколи Лисенка, засновник кабінету-музею батька. 1997 року на фасаді встановлено дошку Василеві Кричевському.