У сучасних межах садиба сформувалася під час перепланування Подолу 1812–1814 років після пожежі 1811-го; первісна забудова була малоповерховою, напівдерев’яною. З кінця XIX століття ділянка належала київському купцю 1-ї гільдії Т. Апштейну, на замовлення якого за проєктом архітектора В. Рикова зведено наявний будинок (1912). У ньому містилися контора і правління товариства «Т. М. Апштейн і сини для залізо-технічної торгівлі та лісопромисловості», заснованого 1890 і перетвореного на акціонерне 1913 року; основний капітал становив 1,3 млн карбованців. Виробництво (два тартаки) розміщувалося на Кухмістерській слобідці, дров’яні склади — в Київській гавані, торговельні склади «Залізо» — на Волоській, 26/19 (не збереглися) та в цьому будинку. Технічний відділ мав адресу Хрещатик, 2 (будинок втрачено). Власник мешкав на Лютеранській, 23; йому належав і прибутковий будинок на Хрещатицькому провулку, 7 (не зберігся). Підприємцями були й інші члени родини: син Я. Апштейн, купець 2-ї гільдії, мав цвяховий заклад на Глибочиці, 16 (не зберігся).
Будинок одноповерховий з підвалом з боку вулиці й мансардою з боку подвір’я, цегляний, тинькований, Г-подібний, з вальмовим дахом. Вирішений у стилістиці неокласицизму: центр симетричного головного фасаду акцентовано масивним порталом з іонічними півколонами й розірваним трикутним фронтоном, у полі якого модифікований картуш з жіночим маскароном. Флангові вікна широкі, аркові, з архівольтами та замковими каменями з овалами; підвіконня заповнено ліпленим орнаментом із картушів. Головний фасад завершує аттикова стінка з чотирма стилізованими вазами, нижче якої на парапеті в обрамленні акантового листя зображено швелер, зубчасте коліщатко, ланцюги — символи роду занять власника. З двору прилягає двоповерхова прибудова зі світловим ліхтарем у даху; в інтер’єрі збереглися рештки первісного декору. Ремонтно-реставраційні роботи проведено 1994–1997 років (майстерня «Реставратор»).
У кінці січня — на початку лютого 1918 року тут містився штаб кінного дивізіону «Червоного козацтва» (близько 100 вояків), що входив до складу більшовицьких військ, які наступали на Київ проти Центральної Ради; штаб випускав газету «К оружию». У лютому 1919 року в націоналізованому будинку комсомольці влаштували молодіжний клуб, звідки 26 червня 1919 року вирушили на придушення повстання отамана Зеленого (Д. Терпила) — кінець походу біля Трипілля став трагедією для загону. Пізніше тут було ПТУ № 14, 1995–96 — служби заповідника «Стародавній Київ», 1997–2003 — управління охорони пам’яток; нині — підрозділи Головного управління культури та охорони культурної спадщини КМДА й науково-методичний центр з охорони пам’яток.