Садиба складається з головного будинку (№ 22) і двох флігелів (№ 22-б, 22-в). Дата «1907» й ініціали власника «ГК» на фасаді флігеля № 22-в вказують, що забудова сформувалася до 1907 року в домоволодінні, яке на початку XX століття належало Г. Клігману. Головний будинок чотириповерховий, з підвалом, цегляний, Т-подібний у плані; перший поверх мав наскрізний проїзд і призначався для торгівлі, решта були житловими. Оздоблений у цегляному стилі з елементами історизму: аркатурні пояси, сандрики, п’ятигранні щипці з круглими люкарнами, стрункі аркатури на рівні третього—четвертого поверхів, два ряди балконів із гарним рисунком ґрат. Вхід акцентовано трикутним сандриком на консолях. В інтер’єрі збереглися первісні кам’яні сходи й арка між вестибюлем і сходовою кліткою. За оцінкою Зводу, пластична насиченість фасаду ставить будинок в один ряд із найціннішими зразками цегляного стилю в житловій забудові Києва початку XX століття. Флігель № 22-б прикрашений вестибюлем із цегляними сходами барокових обрисів, мозаїчною підлогою зі штучного каменю та плафоном з ліпленням і живописом.
Від 1907 року в квартирі № 2 жила родина лікаря-терапевта М. Козінцева. Тут минуло дитинство його сина Григорія Козінцева (1905—73), згодом кінорежисера. У 1913—19 роках він вчився в П’ятій Києво-Печерській гімназії, 1919-го — в майстерні Олександри Екстер; на початку 1919 року разом з Олексієм Каплером і Сергієм Юткевичем організував у підвалі готелю «Франсуа» театр «Арлекін» (вистави за О. Блоком та власна «Балаганна вистава»). Театр припинив існування в серпні 1919 року. У квартирі Козінцевих часто бували Каплер і Юткевич, а 1918—19 — письменник Ілля Еренбург (1891—1967), який одружився із сестрою Козінцева Любов’ю. Юткевич та Еренбург виїхали з Києва 1919-го, Козінцев — у січні 1920-го. У садибі також жив у 1901—04 роках лікар і вчений В. Ліндеман. Тепер на першому поверсі фотоательє, магазин «Світло» та офіси.