Будинок оздоблено в цегляному стилі із застосуванням ліплених ренесансно-барокових елементів; перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Симетрія виявлена в композиції головного фасаду: центральний портал входу й по обидва боки два ряди балконів з ажурними металевими ґратами у вигляді волютоподібних арабесок. Ярусність фасаду підкреслено гуртами та різним оформленням міжвіконь: на перших трьох поверхах — поярусними лопатками (на другому й третьому — рустованими), на четвертому та п’ятому — спільними модифікованими пілястрами із зубчастим завершенням, прикрашеним ліпленою фільонкою й накладним картушем. Вікна переважно прямокутні, на п’ятому поверсі — аркові, із замковими каменями. Рясно декорований портал входу заввишки у два поверхи включає аркове вікно над дверима й п’ятигранний щипець. Загалом оздоблення характерного для рубежу століть прибуткового будинку вирізняється насиченістю й розмаїттям декоративно-пластичних прийомів.
1903 року в будинку мешкав Олександр Григорович Шліхтер (1868–1940) — політичний і державний діяч, з 1929 року академік ВУАН. До Києва він приїхав восени 1902-го, працював в Управлінні Південно-Західної залізниці, входив до складу Київського комітету РСДРП (1902–1904) і був агентом газети «Искра». 14 серпня 1903 року був одним з керівників загального політичного страйку в Києві, у якому взяли участь понад 15 тисяч робітників зі 100 підприємств; у лютому 1905-го — один з організаторів групи «Вперед». За радянських часів він мешкав на сучасній вулиці Терещенківській, 5. Нині частину приміщень будинку займає магазин.