Садиба 1913—14 — яскравий зразок комерційної забудови міста початку XX століття. Головний будинок шестиповерховий, дах вальмовий з бляшаним покриттям. Незвичне планування вирішено на двох рівнях: першому відповідають квартири чолової частини, другому — тильної секції (через ремонти первісне планування частково змінено). Оздоблений в історизмі з елементами неоампіру. Фасад симетричний відносно осі, підкресленої порталом парадного входу й трикутним щипцем; перший поверх оброблено дощаним рустом, другий — гладеньким, на рівні третього—п’ятого поверхів стіни залишено в лицьовій цеглі (тепер пофарбовані), на шостому влаштовано тинькований фриз з орнаментованим поясом. Середина розірваного карниза утворює подобу прямого сандрика над двома вікнами балкона шостого поверху; над нею — напівциркульне вікно з античною маскою на замковому камені. Ліплені деталі: меандр (третій поверх), смолоскипи й вінки (четвертий), черепи биків і гірлянди (п’ятий), рельєфні вази (шостий). Головний портал фланкований тосканськими колонами. Збереглися металеві ґрати на балконі шостого поверху і в проїзді на подвір’я, кесоноване перекриття під’їзду, у вестибюлі — пілястри, меандровий фриз і метласька плитка, а стіни парадних сходів прикрашені ліпленими квітами в стилі модерн.
Флігель (№ 131-б) шестиповерховий на цокольному півповерсі (з тилу семиповерховий), цегляний, пофарбований, з тильним ризалітом значного виносу; фасад значно простіший, за винятком архітектурно оформленого порталу головного входу.
У 1920-х роках у квартирі № 5 жив Леонід Крамаренко (1881—1960), вчений у галузі сільськогосподарського машинобудування, член-кореспондент АН УРСР (з 1939). Він закінчив Київський політехнічний інститут (1913), викладав у ньому з 1915 року, завідував кафедрою сільськогосподарських машин; від 1929 працював у Харкові. Розвинув метод рентгеноскопії в експериментальних дослідженнях сільськогосподарських машин. На початку 1918 року у квартирі № 25 жив Ян Гамарник (1894—1937), більшовицький політичний і військовий діяч, секретар Київського комітету РСДРП(б); у 1920-х очолював Політуправління Червоної армії, а з початком масових репресій наклав на себе руки.