Пустинська, 14: Голосіївська пустинь Петра Могили

Пустинь заснував 1631 року Петро Могила, тоді архімандрит Печерської лаври, а згодом київський митрополит. Він збудував тут дерев’яну церкву святого Іоанна Сочавського, куди привезли з Молдавії частину мощей цього святого, дім для себе й келії, а навколо розвели сад і гай. Сам хутір Голосіїв згадано ще 1541 року, він належав Видубицькому монастирю. У XVIII столітті тут насадили липовий гай, і пустинь стала улюбленим літнім місцем київських митрополитів. Після 1793 року обитель занепала, а відродили її в 1840-х: архітектор П. Спарро звів будинок митрополита (1840) і Покровську церкву (1848–1850). Наостанок, у 1910–1912 роках, Є. Єрмаков збудував п’ятибанний храм Живоносного Джерела із залізобетонними склепіннями. Путівник 1884 року описує тут три церкви, сад з пасікою, три ставки й два млини. У 1930-х пустинь ліквідували, більшість споруд у 1950–60-х розібрали, вцілів лише перебудований дім митрополита. 1991 року пустинь повернули громаді, і її відбудовують.