З кінця 19 століття власником садиби був М. Балабуха, нащадок відомого київського роду кондитерів, що жили в місті з 18 століття. За даними 1897 року садиба включала двоповерховий будинок з крамницями й підвалом, одноповерховий флігель, будівлю цукеркової фабрики та цегляний сарай. 1897 року за проєктом архітектора М. Гарденіна на місці наріжного флігеля, впритул до двоповерхового будинку на червоних лініях забудови, звели двоповерховий об’єм. 1911 року за проєктом архітектора М. Казанського будинки об’єднали надбудовою третього поверху й напівповерху (пізніше переробленого на повний поверх) під спільним дахом; на подвір’ї звели триповерховий флігель, що не зберігся. За даними 1919 року садиба була повністю забудована по периметру: чотириповерховий будинок (на першому поверсі крамниці, на другому — трактир і весільна зала, на третьому й четвертому — житло) і триповерховий флігель-склад із двома одноповерховими прибудовами цукеркової фабрики (споруди фабрики не збереглися). Власник мав також крамницю на Хрещатику, 22 (будинок зруйновано).
Будинок чотириповерховий, цегляний, Г-подібний у плані. В архітектурі чітко простежується різночасовість зведення двох об’ємів і манера двох архітекторів. Композиція фасадів асиметрична, оформлення — у дусі історизму з рисами неоренесансу. Ліплений декор (гірлянди, картуші) геометрично-рослинного характеру; найцікавіший елемент — голова лева з кільцем у носі на замкових каменях сандриків. Унаслідок реконструкції верхнього поверху силует дещо збіднено. Будинок відіграє помітну роль у формуванні Контрактової площі та є цінним елементом забудови вулиці Межигірської.
1906–1912 років тут жив Федір Балавенський (1865–1948), скульптор і педагог, який з 1907 року викладав у Київському художньому училищі. Він брав участь в оформленні прибуткового будинку Ш. Іссерліса (1909, пров. Музейний, 4) та будинку Маріїнської громади сестер-жалібниць Товариства Червоного Хреста (1913–1915, вул. Саксаганського, 75); після затвердження моделі І. Кавалерідзе йому доручили загальний нагляд за виконанням пам’ятника княгині Ользі (встановлений 1911 на Михайлівській площі); 1911-го отримав другу премію в другому турі конкурсу на пам’ятник Т. Шевченку в Києві. Його учні виконали скульптурне оздоблення Бессарабського критого ринку (1912). У цьому ж будинку народився й до початку 1900-х років жив Михайло Кольцов (справжнє прізвище Фрідлянд; 1898–1940), письменник, журналіст, членкор АН СРСР, учасник громадянської війни в Іспанії. З 1912 до початку 1920-х років в одній із квартир другого поверху діяла молитовня єврейської громади учасників російсько-японської війни 1904–1905.
На ділянці розкопки виявили й рештки церкви 12 століття: велику зрубну споруду (11,23 × 12,35 м) із похованнями в колодах, знищену пожежею; за керамікою шар датовано не пізніше середини 12 століття. Розкопки вели В. Зоценко та М. Сагайдак.