Між двома баштами тут піднімаються гранітні сходи — підйом до 14-поверхового будинку на горі. Але в XIX столітті десь тут, за переказом, стояв «перший хмарочос» Хрещатика: чотириповерховий будинок фотографа Франца де Мезера, чиї знімки Києва ми досі розглядаємо. Де Мезер фотографував місто з пагорбів із помічником, що носив величезну камеру. Потім він збанкрутував, а в 1941-му його будинок згорів.
Фотограф Франц де Мезер 1870 року вирішив звести на Хрещатику найрозкішніший прибутковий будинок для свого ательє; будівництвом у 1872–1874 роках за переказом, керувала італійська фірма Куртоло і Перінні. Чотири поверхи з боку вулиці і п’ять з боку двору зробили його першим таким високим будинком на Хрещатику. Де Мезер відзначався медалями виставок і залишив сотні знімків Києва, але збанкрутував; будинок продали з торгів. Точну ділянку будинку де Мезера ще треба підтвердити за довідниками.
Пожежа 1941 року випалила будинок, стіни вистояли, але рештки розібрали 1944 року. У 1951–1954 роках тут постав комплекс житлових будинків, у № 25 жив архітектор Олександр Малиновський, один з авторів повоєнного Хрещатика.
у № 25 — актор Володимир Дальський (1965–1992), співак і композитор Сергій Козак (кв. 15, 1955–1993, дошка з портретом), архітектор Олександр Малиновський (кв. 85, 1955–1976); у № 27 — актор і режисер Юрій Лавров (кв. 33, дошка з портретом) та металознавець Іван Федорченко (кв. 22, 1953–1960); у № 23 — механік Гурій Савін (кв. 42). До війни на цій ділянці мав ательє і будинок фотограф Франц де Мезер.
Вечірній Київ: втрачені перлини Хрещатика · Звід пам’яток: Хрещатик, 23–27 · Досьє BRUK «Хрещатик» (16.10.2026)