За Друг, це один із трьох храмів на Подолі, присвячених Миколаю Чудотворцю, і унікальна пам’ятка доби Відродження. Під час пожежі 1718 року богослужіння не припинялися. У межах парафії Притисько-Микільської церкви, крім будинку Сави Туптала, стояв будинок Артемихи (зруйнований на початку XX століття), мурована одноповерхова кам’яниця з підвалом кінця XVII – початку XVIII століття на розі вулиць Хорива та Межигірської. У середині XVIII століття її надбудували другим поверхом; фасад першого поверху мав характерний для українського бароко декор, а 1833 року дах був критий черепицею. Будинок Артемиха успадкувала від Тупталів, своїх родичів. Софія Романівна, яку кияни звали Артемихою, славилася варенням, пережила моровицю 1771 року й померла 1811-го у віці 103 років; історик В. Щербина писав, що її нащадки жили в Києві ще у 1920-х роках.
Хорива, 5а: церква Миколи Притиска
Церква святого Миколи Притиска стоїть на перетині вулиць Хорива та Притисько-Микільської посеред невеликої площі і майже без змін пережила все, що випало Подолу. Назву пояснюють по-різному. Одна версія: дерев’яна церква стояла біля «притики», причалу в гавані в гирлі Почайни. Друга, веселіша: до церкви вночі заліз злодій, і святий Миколай (чи важка ікона з його зображенням) «притиснув» його й тримав, поки не прийшли люди. Довго вважали, що храм збудовано 1631 року коштом міщанина на прізвисько Залізний Гріш, але дослідження 1980-х показали: нинішню цегляну будівлю звели між 1695 і 1707 роками на місці меншої дерев’яної. 1718 року церква горіла, відновили її 1750-го, а після пожежі 1811 року від неї лишилися самі обгорілі стіни. 1819 року храм відремонтували за проєктом Андрія Меленського, зберігши барокові форми, а після кількох добудов і нового верхнього ярусу дзвіниці він набув свого вигляду в стилі українського бароко. На початку XX століття, з ініціативи церковного старости купця І. С. Новикова, церкву реставрували, і в грудні 1903 року освятили.
Історія
Відомі люди
Андрій Меленський, київський міський архітектор, автор відновлення 1819 року; І. С. Новиков, купець, церковний староста, з його ініціативи церкву реставрували й 1903 року освятили; Залізний Гріш, київський міщанин, за переказом фундатор храму 1631 року; Софія Романівна (Артемиха), родичка Тупталів, власниця сусіднього будинку, померла 1811 року у віці 103 років.
Джерела
Вікіпедія: Вікі любить пам’ятки / Київ (список пам’яток) · Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 396–397