1892; надбудова 1940 · Володимир Ніколаєв; надбудова — В. Риков, М. Грицай · класицизм
Садиба біля Володимирського собору змінила кількох власників: спершу О. Таргоні замовив 1875-го головний будинок, а 1878-го ділянка через невиконаний контракт перейшла до статського радника П. Коленка — той 1889-го звів муровані служби, а 1892-го флігель за проєктом Володимира Ніколаєва. Спочатку той мав два поверхи й по дві квартири на кожному, і виглядав доволі скромно, як фонова забудова вулиці. Головний будинок (№ 33, 1875) звів Р. Тустановський — тепер там австрійське посольство.
За часів Коленків тут жили люди з Київського університету. Антін-Володимир Високович — патологоанатом, бактеріолог і епідеміолог, один із фундаторів Київського бактеріологічного інституту й медичного відділення при Вищих жіночих курсах; разом з Мечниковим розробив учення про ретикулоендотеліальну систему. Андрій Ходин — офтальмолог, засновник першого у Російській імперії офтальмологічного часопису й київської офтальмологічної школи. А 1918–1919-го в квартирі № 3 мешкав молодий Костянтин Паустовський, який потім описав це в «Повістях про життя». Під час боїв 1918-го на садибу впало 15 снарядів, а 1940-го флігель надбудували ще двома поверхами за проєктом 1938 року.
Ділянка належала О. Таргоні, на замовлення якого 1875 збудовано головний будинок (тепер № 33). 1878 внаслідок невиконання контракту ділянку передали статському раднику П. Коленку, який звів 1889 муровані служби (не збереглися), а 1892 — флігель (№ 31). Згодом власником до націоналізації був юрист, товариш прокурора Київського окружного суду М. Коленко, який успадкував майно від батька. 1918 на садибу впало 15 снарядів, пошкодивши дахи; первісна забудова зберігалася до кінця 1930-х.
Головний будинок (№ 33) зведено за проєктом Р. Тустановського з елементами бароко; 1993–1994 його пристосовано під посольство Австрії. Флігель № 31 споруджено за проєктом і під наглядом В. Ніколаєва: спочатку двоповерховий, по дві квартири на поверсі. 1938 в архітектурно-художній майстерні при Київському художньому інституті (керівник — проф. В. Риков, арх. М. Грицай) розроблено проєкт надбудови двох поверхів, реалізований 1940-го. Чотириповерховий Т-подібний у плані будинок; два нижні поверхи виконано у формах класицизму, його спрощені елементи використано в надбудові.
У будинку мешкали: патологоанатом і епідеміолог Антін-Володимир Високович (1854–1912), професор Київського університету, який 1896 очолював експедицію з боротьби з чумою в Індії; офтальмолог Андрій Ходин (1847–1905), засновник першого в імперії офтальмологічного часопису «Вестник офтальмологии» (1884); інженер Костянтин Ушинський, син педагога. Науковці Микола Бєлелюбський і Володимир Іконников мешкали в квартирі № 8, сім’я юриста В. Проскури наймала квартиру № 4. В квартирі № 3 з осені 1918 до жовтня 1919 та навесні й влітку 1923 жив письменник Костянтин Паустовський: працював у газеті «Киевская мысль», був відповідальним секретарем видання «Театр»; ці події відображено в «Початку незвіданого віку» та «Книзі блукань». Нині у № 31 міститься фірма «Kraft», у № 33 — Посольство Австрії.
Антін-Володимир Високович — патологоанатом, бактеріолог і епідеміолог, професор Київського університету, один із фундаторів Київського бактеріологічного інституту; мешкав у будинку на зламі XIX–XX століть. Андрій Ходин — офтальмолог, завідувач кафедри очних хвороб Київського університету, засновник київської офтальмологічної школи. Володимир Ніколаєв — архітектор флігеля. Р. Тустановський — автор проєкту сусіднього головного будинку № 33. М. Коленко — юрист, власник садиби до націоналізації. Костянтин Паустовський — письменник, 1918–1919 і 1923 мешкав у кв. № 3, описав це в автобіографічній епопеї. Володимир Іконников — історик, мешкав у кв. № 8. Микола Бєлелюбський — інженер-мостобудівник, 1919 мешкав у кв. № 8.
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/franka/sadiba-187592-v-yakiy-prozhivali-vidomi-diyachi-nauki-i-kulturi; Вікіпедія: Вікі любить пам’ятки/Київ