Ділянки нащадкам Глядиковського виділила 27 червня 1812 року комісія для будівництва Києво-Подільської частини міста. З 1815 до 1918 року садиба разом із сусідньою № 23-а складала одну ділянку. У Зводі пам’яток Покровський провулок названо провулком Зелінського. Зразковий проєкт видали 13 вересня 1813 року. Будинок дерев’яний, на високому цегляному цоколі з підвалом. У середині XIX століття ліворуч прибудували тамбур з входом.
Боричів Тік, 23/3: дерев’яний будинок 1819 року
До пожежі 1811 року тут стояла садиба священика Глядиковського. Після пожежі його нащадкам дали замість неї дві ділянки, а 1815 року їх знову зібрали в одну. Будинок на розі з Покровським провулком збудували 1819 року за зразковим проєктом, і тут вийшов маленький бунт: на фасаді лише два вікна, хоча правила вимагали три, п’ять і так далі. Звід пам’яток Києва пише, що будинок досі точно відповідає обмірному кресленню 1854 року, тобто це рідкісний шматок Подолу першої чверті XIX століття. Тепер він відселений і занедбаний.
Історія
Джерела
Звід пам’яток Києва, «Житловий будинок, поч. 19 ст.» (https://pamyatky.kiev.ua/streets/borichiv-tik/zhitloviy-budinok-poch-19-st) · uk.wikipedia, «Вулиця Боричів Тік» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вулиця_Боричів_Тік) · Вікі любить пам’ятки / Київ / Подільський район (А–В) (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Вікі_любить_пам’ятки/Київ/Подільський_район_(А–В)), ID 80-385-0058, Q122728707 (координати з переліку) · Блокнот Киянина, «Садиба Михайла Глядиковського» (https://kievlyanin2015.livejournal.com/118307.html)