Комплекс складається з головного будинку (№ 23), спорудженого як прибутковий на замовлення київського будівельника-підрядчика Л. Кучера (Кучерова), і двох флігелів (№ 23-б і 23-в) у глибині садиби. Усі будівлі зведено 1899—1900 років за проєктом архітектора В. Ніколаєва. Головний будинок чотириповерховий, з підвалом, цегляний, тинькований, Т-подібний у плані; симетричний фасад у стилі ренесанс надзвичайно пишний. Центральну та дві флангові розкріповки підкреслено тричвертєвими коринфськими колонами на рівні другого—третього поверхів. Завершення розкріповок мало вигляд покрівельних вежок із декоративними ґратами, центральна була увінчана шпилем із флюгером; до нашого часу дійшла лише цегляна частина завершення центрального ризаліту з подвійним даховим вікном. Широко застосовано скульптурне оздоблення: дві жіночі постаті на повний зріст на четвертому поверсі, дві герми у вигляді чоловічих постатей на третьому, маскарони у фризі та на базах колон, ліпний рослинний орнамент. Над парадним входом у картуші — літера «К», ініціал домовласника. В інтер’єрі збереглася ліфтова шахта, а парадні сходи мають мармурові східці та майданчики з метласької плитки. Флігелі оформлено цегляною кладкою; у № 23-б житлові приміщення групуються навколо сходової клітки під скляним ліхтарем.
У 1914—16 роках у будинку № 23 жив Рейнгольд Глієр (1875—1956), композитор, диригент і педагог, на той час директор Київської консерваторії. Його зусиллями створено педагогічний колектив, до якого входили піаністи Г. Нейгауз, Ф. Блуменфельд, К. Михайлов і скрипаль Д. Бертьє; він сам керував класами композиції, оркестру та камерного ансамблю, організував оперний клас і студентський оркестр. Серед його учнів — композитори Б. Лятошинський і Л. Ревуцький. 18 листопада 1916 року оркестр під його керуванням акомпанував молодому С. Прокоф’єву, який виконав свій Перший концерт для фортепіано з оркестром (світова прем’єра відбулася в Москві 1912 року). Тоді ж Глієр готував оркестровки опер М. Лисенка «Наталка Полтавка» та «Чорноморці» і виношував задум симфонії «Запорожці». Вулиця Антоновича в джерелі зазначена як Горького.