Андріївський узвіз, 6: садиба меценатів і гласних

Колишня садиба на розі узвозу й Боричевого Току. Звичайний двоповерховий дерев’яний будинок за типовим проєктом тут цікавий передусім своїми власниками. 1818 року вільну ділянку купив багатий київський купець Фаддей Попов. Родина Попових славилася доброчинністю: 1886 року Микола Попов (1815–1894) заснував очну лікарню, де бідним допомагали безкоштовно, віддав під неї власний дім на Микільській (нині Мазепи, 10) і пожертвував на її утримання 100 тисяч рублів. У 1843–1849 роках садибою володів Сильвестр Гогоцький (1813–1889), уродженець Поділля, доктор філософії, професор університету й один з організаторів Вищих жіночих курсів. Його дружина Євдокія (1823–1888) 1865 року власним коштом відкрила єдину тоді в Києві початкову школу для дітей, була серед засновниць рукодільної школи Сулимівських доброчинних закладів і в 1875–1876 роках видавала газету «Киевский телеграф». У 1915–1916 роках садиба належала лікареві Федору Бурчаку (1863–після 1926): гласному міської думи з 1902 року, члену міської управи й заступнику міського голови, віцеголові Товариства швидкої медичної допомоги і члену Комітету спорудження пам’ятника Шевченку в Києві (путівник Ковалинського й Вєтрової, 2000, с. 78).