Двоповерховий цегляний тинькований будинок на крутій ділянці має симетричний фасад у формах класицизму: рустований перший поверх, широкий міжповерховий пояс, тридільні вікна на бічних осях другого поверху. У другій половині XIX ст. його розширили прибудовами з боку Володимирської (зокрема 1880 року, арх. В. Ніколаєв) у цегляному стилі з неоготичними деталями.
З 1820-х років власником будинку й великої садиби на розі Андріївського узвозу й Володимирської був археолог-аматор О. Анненков. Він вів розкопки у своїй садибі, на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, Трьохсвятительської та Десятинної церков, знайшов давньоруські скарби; частину передав музею університету, найцінніше привласнив. 1828–1842 років його коштом збудовано нову Десятинну церкву. 1859–1874 садибою володів письменник і пам’яткоохоронець А. Муравйов, який опікувався ремонтом Андріївської церкви й укріпленням схилів гори.
У першій половині XX ст. на другому поверсі жив лікар-педіатр Іван Воскресенський — директор Олександрівського дитячого притулку на Подолі, другий чоловік В. Булгакової. У 1913–1916 роках тут жив після одруження Михайло Булгаков, тоді студент медичного факультету; зупинявся тут і 1923 року.