Церкву споруджено в стилі бароко на місці розібраної 1724 року дерев’яної Хрестоздвиженської церкви. Підготовчі роботи почалися 1747 року, будівельні — у січні 1749-го, оздоблювальні — 1752-го; в основному роботи закінчено 1755 року, повністю — 1762-го, освячено храм 1767 року. Інженер і будівничий — І. Мічурін, керівник робіт — І. Власьєв. Двоповерхові священицькі покої утворюють стилобат заввишки разом із фундаментами 15 м. Храм п’ятибанний, хрещатий у плані, заввишки 60 м. 1825—28 років за проєктом А. Меленського змінено декор бань, у XIX столітті огорожу паперті замінено на чавунну за проєктом П. Спарро та Л. Станзані. Живопис створювали І. Вишняков, О. Антропов і місцеві майстри І. Роменський та О. Чайковський; 1847 року з’явилася картина П. Бориспольця «Проповідь апостола Андрія». 1794 року в залі покоїв утримували пораненого полоненого Тадеуша Костюшка. 1896—1918 років настоятелем був історик Федір Титов. 1918 року храм передано УАПЦ, тут правили українською Василь Липківський, Нестор Шараївський, Петро Тарнавський, Олександр Дурдуківський. 1936 року церкву перетворено на музей. 1942 року тут висвячено єпископа Мстислава (Скрипника). Повну реставрацію 1974—87 років виконано за копіями авторських креслень Растреллі з віденської «Альбертіни». З 1992 року в стилобаті діють Духовна академія і семінарія.
Андріївський узвіз, 23 — Андріївська церква, де правили українською
Андріївська церква стоїть на пагорбі так, наче її поставили на постамент, і це майже правда. Під храмом ховаються двоповерхові покої священиків, які разом із фундаментами сягають 15 метрів і водночас підпирають схил. Це рішення під час будівництва запропонував інженер І. Мічурін після геологічних досліджень, тож замість пандуса до паперті ведуть сходи. Будували з 1749-го, основне закінчили 1755-го, а освятили церкву лише 1767 року. Серед майстрів були різьбярі М. Чвітка з Києва, Я. Шевлицький з Козельця і В. Клейцковський з Трипілля, а тильний бік іконостаса розписували киянин І. Роменський та О. Чайковський з Козельця. Висота храму 60 метрів, діаметр центральної бані 10. У 1840-х у залі під церквою жив київський подвижник Іван Расторгуєв на прізвисько «Босий», який приймав прочан і калік. 1918 року церкву передали Українській автокефальній православній церкві, і тут правили українською, зокрема протоієрей Василь Липківський. 1942-го в нижній церкві висвятили на єпископа Мстислава, тобто Степана Скрипника, майбутнього Патріарха Київського. Проєкт храму створив придворний архітектор Бартоломео Франческо Растреллі на замовлення імператриці Єлизавети.
Історія
Відомі люди
Василь Липківський — протоієрей, згодом митрополит УАПЦ; з 1918 року правив у церкві українською мовою. Мстислав (Степан Скрипник) — церковний і громадський діяч, племінник Симона Петлюри; 1942 року висвячений тут на єпископа, 1990 року інтронізований як Патріарх Київський і всієї України-Русі. Нестор Шараївський — згодом архієпископ УАПЦ, правив у церкві після 1918 року. Петро Тарнавський — згодом єпископ УАПЦ, правив у церкві після 1918 року. Олександр Дурдуківський — диякон, служив у церкві після 1918 року. Федір Титов — історик, книгознавець, професор Київської духовної академії; настоятель церкви 1896—1918 років. М. Чвітка — київський різьбяр, працював над оздобленням храму в 1750-х роках. І. Роменський — київський живописець, розписував тильний бік іконостаса. О. Чайковський — живописець із Козельця, розписував тильний бік іконостаса. Іван Расторгуєв «Босий» — київський подвижник, у 1840-х роках жив у залі під церквою, допомагав прочанам і калікам. Тадеуш Костюшко — діяч польського національно-визвольного руху; 1794 року після поранення утримувався тут як полонений. І. Мічурін — інженер і будівничий храму, автор конструкції стилобата. Бартоломео Франческо Растреллі — придворний архітектор, автор проєкту храму.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/andriyivskiy-uzviz/andriyivska-tserkva