сер. XIX ст. – 1911 · Пам’ятка архітектури місцевого значення · читати 2 хв
Садиба №22 належала Шатрову, київському ювеліру, власнику іконописної майстерні й громадському діячеві, тому самому, що тримав майстерні й домашній театр у сусідньому №20б. Шатрову належали будинки 22, 22-а і 22-б, колись об’єднані в одну садибу. У переліку пам’яток вона так і записана: садиба іконописця Шатрова, в якій мешкав диригент і музикознавець Олександр Кошиць. Кошиць на той час уже був знаним хормейстером, а 1919 року очолив Українську республіканську капелу і повіз «Щедрика» світом. За його словами, Шатров колись викупив територію садиби в родини Серьків-Сірків. Звучить цілком по-подільськи, хоча документами не підтверджено. Чесно скажемо: коли саме Кошиць тут жив, ще досліджуємо: бібліотека імені Лесі Українки відносить його життя у 1905–1907 роках до будинку №13-А.
Перелік пам’яток місцевого значення датує садибу серединою XIX ст. – 1911 роком (охоронний № 654-Кв) і називає власника Й. Шатровим; в інших джерелах він Іван Шатров. На будинку №13-А, до якого бібліотека відносить роки Кошиця, висить одна з дощок з його іменем.
За Друг, іконописна майстерня Шатрова, одна з найстаріших у місті, існувала з початку XIX століття, а з 1893 року містилася в садибі на Андріївському узвозі, 22. На садибі вряд стоять три будинки: № 22 зведений у середині XIX століття й 1893 року перебудований архітектором В. М. Ніколаєвим, № 22-а споруджений 1888 року, № 22-б 1911 року. Спочатку фірму очолював Григорій Йосипович Шатров, згодом вона перейшла до його брата Івана Йосиповича Шатрова, київського купця 2-ї гільдії, голови правління Київського товариства допомоги ремісникам, члена Київського сирітського суду, старости Трьохсвятительської церкви Київської духовної семінарії. 1905 року в цьому будинку винаймав квартиру Олександр Антонович Кошиць (1875–1944); у 1916–1917 роках він був хормейстером і диригентом Київського оперного театру й записав понад 500 українських народних пісень. Жив Кошиць і в будинках на Андріївському узвозі, 8 та 13. На 1910–1911 роки на узвозі працювали сім іконописних і іконостасних майстерень, і серед них № 22.
Олександр Кошиць: український хоровий диригент, композитор, етнограф.
Й. (Іван) Шатров: київський ювелір, власник садиби; Григорій Шатров, засновник і перший очільник іконописної фірми; Іван Шатров, купець 2-ї гільдії, голова правління Київського товариства допомоги ремісникам; В. М. Ніколаєв, архітектор перебудови 1893 року.
Перелік пам’яток місцевого значення м. Київ (Мінкульт): https://mcip.gov.ua/wp-content/uploads/2024/04/perelik_m.kyyiv._misczevogo_stanom-na-15.04.24.pdf · Україна Інкогніта, Андріївський узвіз, 20-б: https://ukrainaincognita.com/mista/andriivskyy-uzviz-20-b-mykola-hohol-ta-pronia-prokopivna · Бібліотека ім. Лесі Українки: https://lukl.kyiv.ua/dvi-pamyatni-doshky-kulturnomu-ambasadoru/ · Телеграф, «Щедрик» у Парижі: https://news.telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2024-12-11/5889708-shchedrik-u-parizhi-yak-khor-oleksandra-koshitsya-pidkoriv-evropu-v-1919-rotsi · Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 410–411
