За планом 1874 року на садибі в 0,5 га стояли два кам’яні одноповерхові будинки, дерев’яні флігелі, фруктовий сад і служби. Влітку 1874-го садибу купила О. Дуніна-Борковська (1835–1906); її чоловік Василь Дунін-Борковський колись був катеринославським і могильовським губернатором. В особняку було 10 великих кімнат, 9 груб і камін, 17 дубових дверей, скляна веранда в сад; при садибі — стайня, екіпажна, льодовня. 1911 року старший син Олександр заставив садибу, 1912-го продав частину Емілю Бергоньє (див. № 22), а особняк — цукропромисловцю Карлу Ярошинському, який нічого не перебудовував. Після 1920 року садибу націоналізували; головний будинок Звід пов’язує з Інститутом охорони здоров’я (з 1921 — Київський медичний інститут). Нині тут ендокринологічний центр. За Вікіпедією, до 1872 року всю парну сторону вулиці від Прорізної до Фундуклеївської займала ділянка архітектора Л. Станзані, згодом — Василя Тарновського.
Чикаленка, 22-А — особняк Дуніних-Борковських
Серед багатоповерхівок стоїть старосвітський особняк із сімома вікнами по фасаду — 38 років він був домом родини Дуніних-Борковських. 1874 року садибу купила Олександра Дуніна-Борковська з роду Милорадовичів; тут виросли її шестеро дітей, а в гості приїжджали брати — граф Григорій Милорадович, історик і чернігівський губернський предводитель дворянства, та Леонід, київський віце-губернатор. У 1912 році родинне гніздо розпалося: садибу поділили й продали.
Історія
Відомі люди
О. Дуніна-Борковська (власниця) і її родина; Григорій Милорадович — історик, генеалог; Леонід Милорадович — київський віце-губернатор.
Джерела
О. Друг, Д. Малаков. Особняки Києва: Пушкінська, 22-А · Звід пам’яток: вулиця Пушкінська · Вулиця Євгена Чикаленка — Вікіпедія