Чикаленка, 2–4/7 — на місці друкарні Кульженка

Стефан Кульженко (1837–1906) народився в Баришівці, з 1848 року вчився друкарства в київській друкарні І. Вальнера, потім керував чужими друкарнями, а з 1864-го орендував власну. 1870 року одним із перших у місцевій поліграфії поставив паровий двигун, наприкінці 1875-го відкрив на Хрещатику писчебумажний магазин, що став популярною книгарнею. Навесні 1879 року купив у Василя Тарновського ділянку на Новоєлизаветинській (666 кв. сажнів, по 8 рублів за сажень) і звів тут нову друкарню, завершену 15 серпня 1880 року. Згодом до неї додалися стереотипне відділення, виробництво конвертів, коробок і відривних календарів, а 1886 року — фототипія, куплена в професора анатомії В. Беца, на той час єдина в Південно-Західному краї. З 1886 року тут друкувалася щоденна газета «Киевское слово» (з Купріним серед авторів). Комплекс мав друкарню, дві словолитні, літографію, стереотипію, фототипію й гальванопластичну майстерню; працювало понад 200 людей. Кульженко відкрив при друкарні школу для дорослих і хор, у якому співав разом із робітниками, а на Кинь-Ґрусті збудував для них дачі — місцевість так і прозвали «Кульженкові дачі». Загалом його підприємства випустили понад тисячу назв, серед них «Киев теперь и прежде» (1888) і «Собор св. Владимира в Киеве» (1898). Його син Василь, випускник поліграфічної академії в Лейпцигу, 1903 року заснував Київську школу графіки та друкарства і в 1909–1914 роках видавав журнал «Искусство и печатное дело» (Звід називає його «Искусство в Южной России»). Старий будинок згорів 1941 року; нинішній — повоєнний.

Стефан Кульженко — друкар і видавець, один із найуспішніших підприємців поліграфії в імперії; Василь Кульженко — його син, видавець, засновник Київської школи графіки та друкарства, згодом професор Київського художнього інституту; економіст Іван Лукінов (у повоєнному будинку, з 1957 до 2004 року).