12 серпня 1898 у вдови майора К. Квятковської ділянку № 37 придбав київський купець другої гільдії Г.-В. Зівал, гласний Міської думи, член багатьох громадських комісій і об’єднань. Тоді ж, ймовірно, за проєктом Е. Брадтмана, зведено наявний наріжний чотириповерховий прибутковий будинок. На першому поверсі містилися крамниці — галантерейна, мануфактурна, м’ясна, кондитерська, булочна; на другому-четвертому — квартири, по три на поверсі. З 1912 будинком володів київський купець першої гільдії А. Райзман, з 1916 — лікар Ф. Матвєєв, з 19 серпня 1917 — П. Шапіро, який, ймовірно, був останнім власником до націоналізації.
Споруду переплановано, вхід влаштовано з двору, рівень якого підвищено на 1,5 м. Втрачено наріжну декоративну вежку, первісні огородження балконів, декор фасадів першого поверху. Будинок чотириповерховий із підвалом, цегляний, тинькований, Г-подібний; дах двосхилий з вальмою над зрізаним наріжжям, асиметрія зумовлена різною довжиною крил. Фасади оформлено у стилі неоренесанс: наріжжя й віконні прясла акцентовано розкріповками з фігурними аттиками, лиштви вікон оздоблено фронтончиками, маскаронами, підвіконними ліпленими вставками й пілястрами, вінцевий карниз на кронштейнах підкреслено дентикулами. Парадну сходову клітку освітлює денний ліхтар, сходи гранітні, підлога — з різнокольорових плиток, огородження коване в стилі неоренесансу. Будинок — цікавий зразок житлової архітектури Києва доби еклектики. Нині зберігає житлове призначення; на першому поверсі торговельні заклади, на другому — Канадське представництво.