Чотириповерховий прибутковий будинок у модернізованих формах готики й ренесансу збудовано в середині 1890-х років: за Зводом пам’яток — 1895–1897, за ЕСУ та «Вечірнім Києвом» — 1896–1898. Звід і «Вечірній Київ» називають автором Миколу Добачевського, ЕСУ — Валер’яна Куликовського. На кутовому еркері — гіпсові крилаті химери на металевих каркасах, усередині — паркет і майолікові печі київської фабрики І. Андржейовського.
Садибу 1892 року купив поміщик М. Підгорський (у документах — Подгорський). Далі нею володіли А. Подгорська, з 1904 — Л. Подгорський, з 1907 — дворянин К. Ярошинський, з 1916 — цукрозаводчик Лев Бродський. Наприкінці 1918 року будинок був у спільній власності І. Дунаєва та Х. Гітельмахера.
1898 року тут працювала кондитерська «Біля Золотих воріт», згодом — кінотеатр «Унікат-електробіограф» на 100 місць, який 1915 року переробили на театр мініатюр. У березні–жовтні 1918 року сім кімнат квартири №3 займала редакція українського тижневика «Наша думка». Назва «Замок барона Штейнгеля» — міська легенда: родина Штейнгелів жила в сусідньому будинку №3.